Культуротворення як процес самовизначення людської суті. Цінності – основа людського буття в культурі, їх значення в житті та діяльності особистості. Особливості та специфічні ознаки сучасного культуротворення, його відмінні риси та етапи, ідеали.
Культура кожної людини віддзеркалює культурні засади того суспільства, членом якого є ця людина, поєднує природу, соціум і особистість. Такий підхід до навчання і виховання забезпечить задоволення духовних, культурних потреб людини, можливості професійної самореалізації у соціоекономічному просторі, гуманістичне відношення до людей. Мабуть, людство не прожило б довго, якщо б на вершині ієрархії його цінностей виявився культ сили. У житті часто людина потрапляє в ситуації, коли потрібно вибирати потреби, інтереси, переживання і засоби, шляхи їх реалізації, чому віддати перевагу, від чого відмовитися, як встановити черговість переваг і вчинків. На відміну від потреб, що спрямовують людину на обєкт її задоволення, інтерес - на ті умови, що забезпечують можливість задоволення потреб, що спонукає людину до діяльності.
Вывод
Дослідження проблеми дозволяє зробити висновок про те, що культура - багатогранне явище, що забезпечує цілісність і цілеспрямованість розвитку суспільства. Вона пронизує усі сфери життєдіяльності людини. Культура кожної людини віддзеркалює культурні засади того суспільства, членом якого є ця людина, поєднує природу, соціум і особистість. Саме культура гармонійно вирішує, примиряє, згладжує протиріччя між природною і соціальною сутністю людини.
Завдання вищої школи - допомогти майбутнім фахівцям гармонійно увійти у складний процес життєдіяльності соціумі через засвоєння культурних засад суспільства. Тому, необхідно розуміння викладачами вищої школи значення культурного фактора у розвитку особистості і розробка інноваційних педагогічних технологій розширення сфери впливу норм і цінностей культури на особистість через комплексний аналіз закономірностей і напрямків формування мислення, методів виховання позитивного ставлення до набуття знань, стійких соціокультурних принципів, ціннісних нормативів особистості майбутнього фахівця.
Сьогодні вкрай необхідно розвивати нові форми навчання, які дозволили б майбутнім фахівцям діяти в умовах розвитку ринкових відносин, формування нової структури власності, зміни традиційних систем і форм управління різними сферами життєдіяльності. Такий підхід до навчання і виховання забезпечить задоволення духовних, культурних потреб людини, можливості професійної самореалізації у соціоекономічному просторі, гуманістичне відношення до людей.
Питання цінності життя знову і знову набувають значимості, адже з її допомогою вимірюються всі предмети і явища. Хоча вони можуть здатися для декого несуттєвими і ніби неіснуючими. Людина є міра всіх речей, справедливо стверджував давньогрецький філософ - софіст Протагор, але інструментом, мірилом виміру виступають цінності. Обєкт втягнутий у сферу суспільного життя людини і стає носієм певних соціальних відносин. У ставленні до субєкта - людини цінності служать обєктами її інтересів, а для її свідомості здійснюють роль орієнтирів в предметній і соціальній дійсності. Мабуть, людство не прожило б довго, якщо б на вершині ієрархії його цінностей виявився культ сили.
У житті часто людина потрапляє в ситуації, коли потрібно вибирати потреби, інтереси, переживання і засоби, шляхи їх реалізації, чому віддати перевагу, від чого відмовитися, як встановити черговість переваг і вчинків. І отут-то найтиповіші для субєкта потреби, інтереси, переживання виконують роль орієнтира у виборі альтернативних потреб, інтересів і можливих переживань, засобів і шляхів їх реалізації. Так виникають цінності як філософське поняття, за допомогою якого і характеризується соціально-історичне значення певних явищ дійсності для індивідів, суспільства. Сам процес вибору на базі цінностей називається оцінкою. Спрямованість діяльності субєкта - людини на певну цінність називається ціннісною орієнтацією.
Поняття цінність вживається для визначення стану свідомості, на основі якого здійснюється оцінка; для визначення значущих явищ, що вибирається внаслідок оцінки.
Культура є предметним полем формування цінностей, і цінності складають фундамент культури. Через систему цінностей і ідей, що служать для регулювання поведінки індивідів, і визначається культура. Культура виступає сукупністю матеріальних і духовних цінностей, як складна ієрархія ідеалів і сенсу, значущих для конкретного суспільного організму. Цінності зміцнюють суспільну єдність, цілісність суспільства, перешкоджаючи руйнівному впливу ззовні. Цінності виконують у суспільстві роль інтегруючих, комунікативних, соціалізуючих основ, забезпечують духовно-вольову єдність, високий рівень самосвідомості і організованості суспільства. Цінності сприяють формуванню психології людини, ментальності, способу життя, характерному для певного суспільства напрямку. Світ цінностей людина будує в процесі предметно-практичної діяльності. Цінності виростали з обєктивних потреб людини. Потреби формувались вже усвідомлено, а потім потреби транспортувалися в інтерес. На відміну від потреб, що спрямовують людину на обєкт її задоволення, інтерес - на ті умови, що забезпечують можливість задоволення потреб, що спонукає людину до діяльності.
Важливу роль в ціннісному ставленні до дійсності відіграють емоції і пристрасті, які сприяють виникненню почуття значимості явищ, їх субєктивної оцінки. Але і цінності надають емоціям глибинну значимість, перетворюючи їх в стійкі почуття. Обєднані в єдиний комплекс потреби, інтереси і емоційні переживання утворюють єдине соціальне явище - цінності.
Кожна епоха висуває свої ідеали, в яких ніби перетворюються властиві їй суперечності. Боротьба, конкуренція, антагонізм живлять заздрість, злобу, ненависть, зрадництво. Такі суперечності загострюють, викликають у людей жалість, милосердя, почуття вини і докори совісті. Це призводить до появи ідеалу людини, що притаманний цій цивілізації. Боротьба за ідеали вимагає від людини великого напруження, енергії всіх духовних сил, волі, моральної стійкості, громадянської мужності, твердості духу.
Ціннісні орієнтації є в будь-якій сфері людської діяльності. Вони відображають суть людини, її світогляд, ставлення людини до її місця в світі. В різні епохи та в різних соціальних спільнотах вони відрізняються. Їх потреба у зрілої людини стає внутрішнім мотивом поведінки, визначаючи гуманний характер її помислів і вчинків. Як чудово сказав Йоганн Гете: “гуманність вкладає душу навіть в насолоду, дух - в потребу, грацію - в силу, серце - в велич”.
Гуманістичне виховання має метою виховання переконаної, цілісної особи, здатної не тільки до самостійних рішень, але й до творчої діяльності. Переконання не можна купити в книжковій крамниці, їх треба вистраждати власним життям, придбати власною працею. Формується індивідуальність тільки власним зусиллям протягом всього життя і найяскравіше проявляється в моральній позиції, при визначенні змісту і мети життя, в прояві духовних потреб. Цінність людини в практиці соціального спілкування проявляється в її самостійності, активності і неповторності. Лев Толстой влучно сказав, що людина подібна дробу: числівник означає її думку про себе, а знаменник - думка людей про неї, і тільки якщо знаменник більше чисельника дріб правильний. Самооцінка - це завжди порівняння своїх дій і думок з певним еталоном, з ідеалом. Любити людей взагалі досить просто, але значно трудніше любити і поважати окрему, конкретну людину. В усіх аспектах взаємодій зі світом людина орієнтована на кінцеву цінність - благо. Залежно від того, які потреби задовольняються, розрізняють матеріальні і духовні блага. Єдність істини, красоти й міри - благо, що складає вершину цінностей підкреслював філософ Платон. Прагнути до блага людина виражає себе, свою неповторність і водночас самореалізується, самовиражається, орієнтуючись на ключову цінність - свободу індивідуальності. При цьому людина усвідомлює себе причетною до світу як частинки цього ж світу.
Ціннісні орієнтації в різні епохи і в різноманітних субєктів діяльності зумовлюються традиціями, соціальними умовами і власним вибором: орієнтація на саму себе, орієнтація на суспільство і орієнтація на потойбічний світ - ось три основні типи ціннісних орієнтацій, що створюють зміст життя.
Творче прагнення до мети, що уявляється саме для людини важливою як результат глибоко відчутних потреб, бажань і обдарування, приносить щастя і успіх, тому що в такому випадку людина функціонує цілеспрямовано так, як їй визначено природою.
Суворим, безжалісним вчителем може виявитись повсякденне життя. Успіх супроводжує успіх. Люди навчаються на власних помилках, успіхах, тобто на досвіді в житті, що придає людині впевненості у власних силах і хисті при вирішенні чергового завдання або проблеми.
Вироблення адекватного, реалістичного уявлення про себе ніби наділяє людину підвищеним хистом, новими талантами, буквально перетворюючи невдачі в успіхи. Образ власного Я визначає рамки можливостей людини, впливає на поведінку людини. Психологія образу власного Я впливає на концепцію позитивного мислення, яке може давати різні результати в різних випадках.
В сучасних умовах на рубежі ХХІ ст. викривлення істинних цінностей дуже помітно: користь розуміється як споживацтво, добро стає престижністю, творчість вироджується в імітацію, моду, а свобода в свавілля. Суспільними цінностями людини стає престижне споживання. Така логіка ціннісних орієнтацій робить життя людини важким, нестерпним.
Проблема співвідношення моральних цінностей людини з тенденціями соціально-економічного розвитку суспільства завжди одна з найважливіших. Бурхливий розвиток людства у всіх проявах його життєдіяльності може потягнути за собою радикальну перебудову всієї системи людських цінностей. Цінності зумовлені соціальними відносинами, звязками, природними нахилами людини, потребою в самозбереженні і самореалізації.
Моральний ідеал виникає в свідомості людини якрезультат оцінки життя, відбору з усіх життєвих вражень того що близьке її інтересам, що сприяє досягненню мети. І людина не просто проявляє своє ставлення до життя, а визначає ступінь важливості, корисності, обовязковості і привабливості тих якостей і властивостей людських відносин, що включаються в ідеал. В ідеал особи входять ті якості, що схвалюються людиною, способом життя, характером іншої людини, бажанням бути схожою на неї, наслідувати її приклад, прагнути виробити такі якості в собі. І це буде шлях морального розвитку, самовираження за обраним ідеалом.
Для цього необхідно бути впевненим і відданим ідеалам, повинна бути присутня сила волі, потрібно прагнути виховувати себе, активно ставитись до життя, треба боротися, перемагати, мучитися, страждати, трудитися, досягати успіхів, не заспокоюватися - тобто дійсно жити.
В людському житті найголовніше не свобода, головним є звязок з людьми, почуття потреби людям, вміти ставити себе на місце іншої людини. Доброта до людей - це означає уміти ставити себе на місце іншої людини. Уміти жити її болем, думками, допомогти їй так, як допоміг би собі, без благодійності, а природно, всіма силами.
Мета життя і моральний ідеал допомагають формувати уявлення про бажаний спосіб життя. “Все, що робиш, роби добре”. Це ідеал. Розумова діяльність, що спроектувалася в майбутнє, повинна стати метою діяльності, а ідеал стає обовязковістю, робить всю систему поведінки людини надійнішою.
Список литературы
1. Амельченко Н. Міф та нація - переплетення філософського та політичного дискурсів // Філософська думка. - 2003. - №6. - с.50 - 76.
2. Араб-Оглы Э.А. Европейская цивилизация и общечеловеческие ценности // Вопросы философии. - 1990. - №8. - с.10-13.
3. Афанасьев М.С. Социальные ценности и ценностная ориентация личности. - М., 1990.
5. Бакрадзе А.Т. Ідеал людяності і цінності людського життя // Філософська думка. - 1989. - №2. - с.17-23.
6. Бердяєв Н.А. Самопознание. - М.: Просвещение, 1991. - 445с.
7. Бердяєв Н.А. Смысл истории. Приложение: Воля к жизни и воля к культуре. - М.: Мисль, 1990. - 176с.
8. Бердяєв Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. - М., 1989.
9. Блюмкин В.А. Мир моральных ценностей. - М., 1981. - с.4-36.
10. Бом Д. Наука и духовность: необходимость изменений в культуре // Человек. - 1993. - №1.
11. Бэкхерст Д. Культура, нормативность и жизнь разума // Вопросы философии. - 1999. - №9. - с.159-178.
12. Дзундза А.І. к.ф. - м.н., доцент (Донецький національний університет, м.Донецьк) До питання сутності феномену культури як умови формування особистості майбутнього фахівця // Вісник УДУВГП: розділ: “Педагогіка”: “Сучасні технології навчання: проблеми та перспективи”. Збірник наукових праць, ч.1 - Рівне: УДУВГП, 2003.
13. Диспут про толерантність // Філософська і соціологічна думка. - 1994. - №11 - 12. - с.208-218.
14. Дробницкий О.Г. Понятие морали. - М., 1974. - с.358-361.
