Наукові спостереження за явищем сонячного затемнення і застосування фотографії та спектрального аналізу для досліджень. Отримання знімків спектру сонячного краю з допомогою увігнутої дифракційної решітки. Зв"язок корональних променів з протуберанцями.
При низкой оригинальности работы "Цільові спостереження сонячних затемнень (ХVIII-XXI століття)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Зробити це випало на долю наступних експедицій, коли була розроблена відповідна методика і були введені нові засоби спостережень. Для спостереження повного сонячного затемнення 28 липня 1851 Російська Академія наук направила експедицію в Ломжа на чолі з О. В. Струве.Зі своїх спостережень О. В. Нарешті, перші спроби фотографування спектру були зроблені в 1875 р., а потім в 1878 р.Спектр хромосфери (спалаху) був сфотографований вперше під час затемнення 1896 При спостереженнях затемнення 1898 р. в Індії були вже отримані дуже гарні знімки спектру спалаху, послужили, окрім рішення ряду астрофізичних питань, до вивчення спектру водню. Штернберг) вдалося отримати ряд знімків корони.Під час цього ж затемнення відбулося перше в історії науки спостереження повного сонячного затемнення з повітряної кулі, на якому піднявся наш знаменитий учений Д. І. Менделєєв. Ейнштейн висловив припущення, що промінь світла, проходячи поблизу тіла великої маси, викривляє свій шлях, як якщо б він притягувався цим тілом.Пізніше Ейнштейну вдалося обчислити величину цього викривлення в залежності від відстані променя від тіла і величини його маси.У застосуванні до Сонця - єдиної досить великій масі в сонячній системі, за якої це викривлення досягає помітною величини, відхилення променя, що йде по дотичній до сонячної поверхні, згідно теорії має скласти Г ", 75.Цей "ефект Ейнштейна" можна помітити тільки під час повного сонячного затемнення, коли поруч із Сонцем бувають видні зірки, світло від яких проходить повз Сонця близько до його поверхні.Такі зірки повинні здаватися нам через викривлення променя світла зміщеними зі своїх звичайних положень у бік від сонячного краю, причому величина зміщення повинна бути обернено пропорційна мабуть кутовій відстані зірки від центру Сонця, досягаючи на самому краю сонячного диска 1 ", 75.
Список литературы
А.А. Михайлов. Сонячні затемнення та їх спостереження. М., 1954.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
