Трудове законодавство України - Курсовая работа

Трудове законодавство в останні роки перетерпіло значні зміни. Прийнято закони, що цілком обновили окремі правові інститути трудового законодавства, наприклад, закони, що визначають правовий статус нових організаційно-правових форм юридичних осіб, акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, що укладають із працівниками трудові договори; закони, які вирішують окремі, але дуже важливі питання - про відшкодування моральної шкоди, про осіб, які мають право на пільги при навчанні без відриву від роботи і т.д. Таким чином, значне відновлення трудового законодавства спричинило за собою кількісні і якісні зміни джерел трудового права. Нові форми економічних і соціальних відносин зажадали перегляду і зміни багатьох інститутів трудового права як науки, перетворивши радянське трудове право в українське трудове право. Становлення ринкових відносин змушує переглянути українські нормотворчі органи своє ставлення до міжнародного трудового права і трудового права високорозвинених країн, які мають більший досвід правового регулювання в умовах капіталістичного суспільного ладу.Але мали місце i нічим не виправдані зловживання, що сповільнили розвиток трудового законодавства, наприклад, у 30-40-ті роки повне порушення трудових прав, у 50-60-ті роки - заборона видавати трудові книжки працівникам, що проживали в селах, початок 80-х років - встановлення адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від роботи («бродяжництво») та інше, коли повністю порушувалися конституційні права людини. Формально в Росії був Кодекс законів про працю 1918 року, але він не діяв, мав більш декларативний, ніж практичний характер, його застосування ніхто не вимагав i не контролював. На початковому етапі розвитку українського трудового законодавства (1918-1929 рр.) в його основу були закладені наступні гарантії: встановлення восьмигодинного робочого дня i безперервного щотижневого відпочинку тривалістю не менш як 42 години; заборона нічних робіт, крім галузей народного господарства з безперервною технологією; заборона застосування праці підлітків до 16 років i обмеження шістьма годинами роботи чого дня для молоді у віці від 16 до 18 років; заборона праці жінок на шкідливих виробництвах i надання їм передпологових i післяпологових відпусток; впровадження бірж праці; введення за рахунок підприємців державного страхування робітників по старості, при частковій або повній втраті працездатності; запровадження спеціальних судів для розгляду трудових спорів i виборної інспекції праці. З прийняттям першого Кодексу законів про працю була одночасно реалізована спроба обєднати всі акти про працю, видані за рік існування радянської влади, привести їх у відповідну систему. Проект Кодексу законів про працю УСРР розроблявся паралельно з Кодексом законів про працю РСФРР у повній відповідності з ним.До Особливої частини традиційно відносили правові інститути, що регулюють окремі елементи трудових відносини, а також відносини, тісно повязані з трудовими: забезпечення зайнятості й працевлаштування; трудовий договір; робочий час; час відпочинку; нормування праці; оплата праці; матеріальна відповідальність сторін трудового договору; дисципліна праці; охорона праці; пільги для осіб, які суміщають роботу з навчанням; трудові спори; нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Система трудового законодавства, на відміну від системи трудового права, що містить правові норми, являє собою сукупність нормативно-правових актів про працю. Джерела трудового права України складаються з нормативно-правових актів: Конституції України, законів, указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, відомчих актів, актів соціального партнерства, органів місцевого самоврядування, локальних норм, що діють у межах конкретних підприємств. Пилипенко відзначає пять особливостей джерел трудового права, що відрізняють їх із-поміж джерел інших галузей права, а саме: широке застосування (окрім актів, виданих на державному (централізованому) рівні) локально-правових актів, які розробляються та приймаються на підприємствах; значне місце належать актам, прийнятим Міністерством праці та соціальної політики України; наявність нормативних актів, які мають так званий конститутивний характер; наявність значного ступеня диференціації у правовому регулюванні трудових відносин залежно від умов виробництва, кліматичних умов, субєктивних ознак і соціальних груп працівників; нормативно-правовий договір. Конституція України у системі джерел трудового права України посідає основне місце, у ній закріплено основні трудові права працівників як субєктів трудового права України, а саме: право на працю (ч.1 ст.43), на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч.1 ст.43), на своєчасне одержання винагороди; на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ч.1 ст.44); право на відпочинок (ч.1 ст.45).

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Історичний розвиток законодавства про працю

Розділ 2. Система сучасного трудового законодавства

Розділ 3. Кодекс законів про працю в системі трудового законодавства

3.1 Завдання Кодексу законів про працю України

3.2 Структура Кодексу законів про працю

3.3 Проект Трудового Кодексу: загальний огляд

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ