Поняття власних назв та їх різновиди. Особливості транскодування англійських онімів українською мовою. Елементи перекладацької стратегії щодо відтворення власних імен та назв на матеріалі роману Дж. Роулінг "Гаррі Поттер та філософський камінь".
Труднощі перекладу власних назв 1. За визначенням В. Виноградова, власні назви (оніми) - це слова, що називають дійсний чи вигаданий об’єкт, особу чи місцевість єдину в своєму роді [8, с. М. Кочерган зазначає, що власні назви, на відміну від загальних, служать для виділення названого ними об’єкта з низки подібних, його індивідуалізації та ідентифікації [23, с. 186]; і пропонує таку класифікацію власних назв: 1) антропоніми - імена людей; 2) топоніми - географічні назви; 3) теоніми - назви божеств; 4) зооніми - клички тварин; 5) астроніми - назви небесних тіл; 6) космоніми - назви зон космічного простору і сузір’їв; 7) хрононіми («квазівласні імена») - назви відрізків часу, пов’язані з історичними подіями; 8) ідеоніми - назви об’єктів духовної культури; 9) хрематоніми - назви об’єктів матеріальної культури; 10) ергоніми - назви об’єднань людей: товариства, організації тощо; 11) гідроніми - назви водоймищ (річки, озера, моря, болота); 12) етноніми - назви народів, етнічних груп [23, с. На думку Д. Шмельова, основним аспектом розгляду природи найменування лексичними одиницями є лінгвосеміотичний, що ґрунтується на наступних теоретичних положеннях: 1) природна мова є знакова система особливого роду з подвійною структурацією її одиниць і із дворазовим їх позначенням - у системі номінативних засобів (первинне означення) і в якості або в складі предикативних одиниць у мові (вторинне означення); 2) людська мова як складне матеріально-ідеальне утворення поєднує у собі стосовно об’єктивної дійсності сімултану властивість позначення й відбиття; 3) психо-фізіологічною основою репрезентації об’єктивної дійсності словами є друга сигнальна система дійсності [41]. По характеру знакового значення, по сфері функціонування й функції індивідуалізації власні імена можна назвати лексично неповноцінними, збитковими. О. На думку С. Ульмана, основним дефектом власних назв є «нездатність» виражати узагальнене поняття; їхня роль у мові чисто називна, у силу чого їх називають «розпізнавальними знаками» [44, с. Класифікація власних назв, за О. Леоновичем, може бути проведена по предметній сфері, по позначуваним ними предметам: 1) назви осіб (ім’я, прізвище, по батькові); 2) імена (прізвиська) тварин, птахів тощо; 3) топографічні імена - річок, океанів, морів, заток, проток, озер, країн, гір, гірських хребтів, міст, поселень, парків, вулиць, доріг тощо.; 4) імена будинків, установ, пароплавів, літаків і інших засобів пересувань; 5) назви книг, журналів п’єс, музичних груп і виконавців тощо [26]. До власних імен іноді зараховуються «квазівласні імена», такі, як назви періодів історії, культурних і політичних рухів, імена історичних особистостей, героїв і місць, зображуваних у літературі, а також назви (етикетки) товарів, продуктів харчування, брендових назв. А. Л. Булаховський стверджує, що «межа, що відокремлює загальні іменники від власних, звичайно, не абсолютна. У власних назвах, що не мають у силу своєї семантичної неповноцінності значеннєвої структури, а отже, асоціативних і структурних зв’язків по лінії змісту, матеріальна сторона словесного знака (його звучання або акустичний образ) здобуває більшу значимість, чим це має місце в іменах загальних. Власні назви із сугубо денотативним значенням не мають значеннєвої структури й у силу цього обмежуються сферою номінативно-класифікаційної діяльності мови, являючи собою своєрідну номенклатуру одиничних імен або однакових предметів реального світу. 1.2 Особливості транскодування англійських онімів українською мовою Накопичений концептуальний матеріал і спостереження за функціонуванням чужоземних слів у мові-сприймачі з часом дозволили лінгвістам перейти до більш системної інвентаризації та ідентифікації чужомовних одиниць у різних мовах, у тому числі й в українській. Вагомим напрямом новітніх лінгвістичних праць з проблеми чужомовних впливів в українській мові є нормалізація та кодифікація літературної української мови. Скрипника [35], О. Карпенка [20], В. Німчука [30] та ін.) у теоретичних дискусіях навколо нової редакції «Українського правопису». Зрозуміло, що перекладачі не повинні вносити жодних змін та доповнень в англійську систему письма для слов’янської передачі назв. У рамках цієї системи англійські графеми B, D, М, F, R, P, T, S дістали позначення: Б, Д, М, Н, Ф, Р, П, Т, С, і їх присутність у назві не викликає вагань. Наприклад, Бемберг Bemberg, Демпстер Dampster, Фенчер Fancher, Морленд Morland, Помфрет Pomfret, Рональдсон Ronaldson, Смарт Smart, Томкінс Tomkins. Ще С. Самійленко зазначав, що треба найпильнішу увагу «віддавати фонетиці, а не орфографії слова.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
