Демократизація та модернізація політичних інститутів України. Розвиток партнерства в умовах економічної та соціальної трансформації. Сутність та особливі риси процесу трипартизму. Роль держави як арбітра тристоронньої взаємодії в сучасній Україні.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукОфіційні опоненти: доктор політичних наук, професор ЦВИХ Володимир Федорович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри політології кандидат політичних наук, доцент РУДІК Олександр Миколайович, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, заступник директора з наукової роботи Захист відбудеться 27 травня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.08 Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені О.Гончара Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м.В умовах сучасної України ними є: державно-владний вплив на прийняття рішень щодо соціальних стандартів, який породжує конкуренцію сторін-партнерів як груп інтересів, представництво інтересів значних верств населення на галузевому, місцевому, регіональному та загальнонаціональному рівнях; наслідки угод, вироблених у межах трипартистської взаємодії на національному політичному рівні мають значення для всього суспільства протягом тривалого періоду. Політичного характеру в контексті функціонування трипартизму в сучасній Україні набуває також реальна практика виконання тристоронніх домовленостей. Використання субєктами соціального діалогу можливостей досягнення своїх цілей та захисту інтересів в межах законодавства актуалізує проблему трипартизму як політичного інституту в площині взаємодії політики та права. Звязки сторін-партнерів з різними політичними інститутами робить трипратизм істотною ланкою специфічної політичної взаємодії політики та соціуму, а також додатковим каналом перетворення вимог та підтримки політичної системи на регулятивні дії, як її вихідної функції. Предметом роботи є трипартизм як специфічний механізм соціального партнерства в сучасній Україні, який набуває рис інституту політичної системи та визначає міжсекторальну взаємодію в межах українського суспільства.У першому розділі «Теоретичні та методологічні основи політологічного аналізу трипартизму» досліджуються витоки формування діалогічного, партнерського підходу до розуміння суті змін та процесів у суспільному та політичному житті. Також розкривається специфіка політологічного підходу до аналізу соціального партнерства й трипартизму, їх поняття і сутності, ролі і місця в механізмі регулювання соціально-трудових відносин. У першому підрозділі «Соціальні, економічні та правові чинники функціонування трипартизму як політичного феномену» аналізується система трипартизму як явище політичного життя, яке лише в ХХ ст. перетворилась на провідний механізм регулювання соціально-трудових відносин у країнах Західної Європи та багатьох інших державах світу. Зауважується, що сфера соціально-трудових відносин, механізми її регулювання та протиріччя, що виникають між основними соціальними групами та державою, були обєктом досліджень багатьох видатних дослідників світу. Соціологічні, правознавчі та економічні настанови трипартизму, виявлені в профільних дослідженнях, дають можливість планувати політологічне вивчення трипартизму в сучасній Україні в межах наступної схеми: - становлення змісту трипартизму як політичного інституту на основі політичної практики демократичних політичних систем;Дослідження теоретико-методологічних настанов, особливостей світового досвіду, впливу демократизації сучасної України та перспектив удосконалення трипартизму як інституту політики дає підстави для таких висновків: 1. Відсутність досвіду адекватної партнерської взаємодії в перші роки незалежності визначило, що трудові колективи і, взагалі, наймані працівники, як частина виробництва, не були адекватно представлені в політичній системі. Трипартизм виконує в політичній системі сучасної України функцію забезпечення соціальної стабільності та рівноваги між політичною системою та середовищем. Основою встановлення стійкої згоди між соціальним середовищем та політичними інститутами, збалансованого середовища є укладення великих угод, що сприяють утворенню в постіндустріальних державах обєднаної Європи системи неокорпоратизму, тобто партнерської взаємодії власників виробництва, безпосередньо найманих працівників, технічного персоналу, в усьому суспільстві співпраця представників найманої праці та капіталу.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
