Трансформатор як пристрій для перетворення параметрів (амплітуд і фаз) напруг і струмів, застосування. Історія: відкриття явища електромагнітної індукції Майклом Фарадеєм, питяння "свічок Яблочкова". Коефіцієнт корисної дії сучасних трансформаторів.
Трансформатор - статичний електромагнітний пристрій, що має дві або більше індуктивно звязані обмотки і призначений для перетворення за допомогою електромагнітної індукції однієї або кількох систем (напруг) змінного струму в одну або декілька інших систем (напруг) змінного струму без зміни частоти системи (напруги) змінного струму[2] .Це був трансформатор з розімкнутим сердечником, у вигляді стрижня, на який намотувались обмотки. У 1885 р. угорські інженери фірми «Ganz factory» Отто Блаті , Карой Зіперновскі і Мікша Дері винайшли трансформатор із замкнутим магнітопроводом, що зіграло важливу роль у подальшому розвитку конструкцій трансформаторів[7]. Свінберн розташовував трансформатори у керамічних посудинах, заповнених оливою, що суттєво підвищувало надійність ізоляції обмоток. Створений струмом у первинній обмотці змінний магнітний потік викликає появу е. р. с. у вторинній обмотці, оскільки обидві обмотки мають спільне осердя. Таким чином, перетворення напруги й сили струму в трансформаторі визначається кількістю витків у первинній та вторинній обмотках.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
