Трибунали у міжнародному праві - Реферат

Кожне міжнародно-протиправне діяння субєкта міжнародного права спричиняє за собою міжнародну відповідальність. Міжнародно-протиправним діянням може бути одна або більше дій чи бездіяльність або їх поєднання. Факт наявності міжнародно-протиправного діяння обумовлюється, по-перше, вимогами зобовязання, яке було порушено, по-друге, граничними умовами для такого діяння. Відповідно до основного принципу міжнародного права кожен субєкт несе відповідальність за свою власну поведінку відносно своїх власних міжнародно-правових зобовязань. Більше того, один субєкт міжнародного права може нести відповідальність за міжнародно-протиправне діяння іншого субєкта, наприклад, у тому випадку, якщо діяння було здійснене під його керівництвом і контролем.Надалі на можливість настання такої відповідальності для фізичних осіб указували кілька міжнародних договорів, зокрема Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., Конвенція про припинення злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р., Римський Статут Міжнародного кримінального суду, а також Статути Міжнародного трибуналу з колишньої Югославії та Міжнародного трибуналу з Руанди. Міжнародний військовий трибунал визнав підсудних винними у здійсненні підготовки і веденні агресивних воєн проти миролюбних країн, у порушенні міжнародних договорів та угод, у здійсненні спланованих воєнних злочинів, що проводились з особливою жорстокістю, у злочинах проти людства (знищенні народів за расовими та національними ознаками). Незважаючи на недовгий час існування трибуналів (на Нюрнберзькому вирок був винесений 1 жовтня 1946 р., а на Токійському - 4 листопада 1948 р.), вони вплинули на формування принципів міжнародної кримінальної відповідальності за здійснення військових злочинів і злочинів проти людства, а також на становлення та розвиток ідеї міжнародної кримінальної юстиції. За порушення положень Конвенції держави несуть відповідальність, яка може виражатися в політичних, економічних і інших санкціях, що приймаються за рішенням Ради Безпеки; Конвенція встановлює кримінальну відповідальність осіб, членів організацій і установ, представників держав, які вчиняють злочини апартеїду, беруть участь в їх здійсненні, заохочують до вчинення таких злочинів. Міжнародно-правові норми про боротьбу з тероризмом містяться в наступних основних документах: Конвенція про злочини і деякі інші акти, що здійснюються на борту повітряних суден (1963); Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1970); Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (1971) і Протокол до неї (1988); Європейська конвенція про припинення тероризму (1977); Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979); Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980); Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства (1988); Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі (1988); Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин в цілях їх виявлення (1991); Конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997); Конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999), Конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму (2005) і інші акти.Таким чином, в історії створення міжнародного карного суду створення Міжнародного трибуналу по колишній Югославії стало справжнім проривом в міжнародному праві. Першим кроком РБ ООН стало засудження жорстокості, яку чинили в колишній Югославії як порушення міжнародного гуманітарного права та вказала на індивідуальну відповідальність тих, хто її вчиняв, у своїй резолюції 764 (1993). Тож, у відповідь на ініціативу ряду держав-членів ООН, Асамблеї Ради Європи, Європарламенту, доповідачів у рамках Московського механізму з людського виміру ОБСЄ в Боснії, Герцеговині, Хорватії та інших держав, Рада Безпеки 22 лютого 1993 року в резолюції 808 (1993) в принципі вирішила питання про створення міжнародного трибуналу для переслідування винних в скоєні порушень міжнародного гуманітарного права. Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, які відповідають за суттєві порушення міжнародного гуманітарного права, скоєні на території колишньої Югославії з 1991 року, був затверджений резолюцією 827 (1993) Ради Безпеки ООН від 25 травня 1993 року для вирішення в судовому порядку справ про суттєві порушення міжнародного гуманітарного права в регіоні. Цілі Міжнародного карного трибуналу по колишній Югославії були визначені наступні: притягти до судової відповідальності осіб, можливо винних в порушенні міжнародного гуманітарного права;За створенням Трибуналу по колишній Югославії було створено аналогічний орган у звязку з ситуацією, що склалася в Руанді. 30 квітня 1994 року Голова РБ ООН в своїй заяві засудив порушення міжнародного гуманітарного права в Руанді та поставив питання про необхідність розслідування серйозних порушень міжнародного гуманітарного права.

Зміст

Вступ

І. Поняття та історія виникнення Трибуналів у Міжнародному Праві

1.1 Нюрнберзький та Токійський Трибунали

1.2 Кваліфікація міжнародних злочинів (Основні види міжнародних злочинів).

ІІ. Створення Міжнародних трибуналів у сучасних умовах

2.1 Міжнародний карний трибунал по колишній Югославії

2.2 Міжнародний карний трибунал по Руанді

2.3 Міжнародний карний трибунал по Сьєрра-Леоне

2.4 Міжнародний карний трибунал по Лівану

Висновок

Список використаної літератури