Особливості становища Речі Посполитої до початку першого розподілу, обґрунтування його причин. Дослідження передісторії та історії розділів, роль у них російської, австрійської і прусської сторін. Визначення здобутків союзників та втрат Речі Посполитої.
План: Вступ Розділ І. Розділи Речі Посполитої - знищення держави І.1 Історіографія та точки зору вітчизняних та зарубіжних дослідників на розділи Польщі І.2 Становище Речі Посполитої в середині-кінці XVIII ст. Наслідки розподілів Речі Посполитої ІІ.1 Значення розподілів Польщі для держав-союзниць в економічній галузі ІІ.2 Дипломатичні відносини країн учасниць поділів Речі Посполитої ІІ.3 Наслідки розподілів для польського народу Висновки Список використаних джерел та літератури Вступ До кінця XVIII століття Річ Посполита була одним з найбільших у Європі держав. Після смерті Августа III (1763) у Польщі утворилися два політичних табори: Рух під проводам Чарторийських, який пропонував програму реформ по поверненню слави Речі Посполитої, маючи на увазі, що союзником Польщі в боротьбі за реформи стане Росія, і Республіканці, програма яких стояла на захисті Золотої вільності й опорі всяким змінам державного ладу. Республіканці прагнули до союзу з Австрією й Францією, і їхні ідеї збігалися з інтересами сусідніх з Польщею держав. Ослаблення Речі Посполитої в другій половині XVIII ст. дало можливість Пруссії, Австрії та Росії розчленувати цю державу. Три територіальних розділи польської держави були проведені в 1772, 1793 і 1795 роках сусідніми з Річчю Посполитою державами: Росією, Австрією й Пруссією. У різних країнах видана (і продовжує виходити у світ) вражаюча кількість монографій, мемуарної літератури, архівно-документальних публікацій, присвячених як розбору обставин зникнення Польської держави з карти Європи, так і рецидивам територіального перекроювання Речі Посполитої в XIX столітті, що виявили повторюваність, розтягнутість у часі самої тенденції розділів. Звідси - все нові й нові звернення істориків до епохи розділів як до вихідної точки польського питання - найскладнішого історичного феномена, природа, причини й наслідки якого багато в чому залишаються незясованими або недостатньо зясованими. Методологічно дослідження побудоване на принципах історизму, обєктивності й системного підходу до проблематики першого й наступного розділів у контексті аналізу геополітичних імперативів і загальної ієрархії пріоритетів зовнішньої політики Катерини II, Австрійської та Прусської держав, складної динаміки розвитку міжнародних відносин у Східній і Центральній Європі, обумовленою гострим суперництвом великих держав за сфери впливу на східній периферії вестфальського простору. Значна частина вітчизняних (С.М. Соловйов, М.І. Костомаров, Н.Д. Чечулін, Ф.Ф. Мартенс, із сучасних - Г.О. Санін) дослідників схильні звязувати падіння Польщі у першу чергу з найглибшою й тривалою внутрішньою кризою, внутрішнім розкладанням польського державного ладу, всевладдям і своєкорисливістю шляхти, використаним сусідами Речі Посполитої, у першу чергу Пруссією й Австрією, а також Росією, для територіальних збільшень за її рахунок.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
