Третейський суд в Україні у Х–ХVІІІ ст. - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України Самохвалов Віктор Панасович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії та історії держави і права Ярмиш Олександр Назарович, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, керівник департаменту з питань діяльності правоохоронних органів Апарату РНБО кандидат юридичних наук Захист відбудеться “26” травня 2011 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м.Історичний досвід існування третейського судочинства свідчить про наявність реального механізму правосуддя, яке ефективно розвязувало конфлікт, а перспективність розвитку третейського судочинства в сучасній Україні, з огляду на його переваги, не викликає сумніву. визначити правовий статус третейського судді та організаційно-правові основи діяльності третейського суду в Україні у Х-XVIII ст.; Вибір верхньої межі дослідження зумовлений тим, що з другої половини XVIII ст. в Україні основним джерелом права у сфері діяльності третейських судів стало законодавство Російської імперії, що знаходило вияв у зміні ролі третейських судів та судочинства, а також у зосередженні формування політики діяльності третейського суду імперською владою. у залежності від виду та особливостей процедур примирення, що застосовувалися під час розгляду спорів, запропоновано класифікацію третейських судів в Україні у Х-XVIII ст.: 1) третейський суд: а) третейський суд із суперарбітром, б) третейський суд без суперарбітра, в) змішаний третейський суд; 2) посередництво; 3) мирова угода; удосконалено: - понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема відповідно до історичних умов уточнено поняття “третейський суд”, “посередництво”, “мирова угода”, “третейський суддя”, “посередник”, “третейський процес”, “третейська угода”, “компетенція третейського суду”, “повноваження третейського суду”, “юрисдикція третейського суду”, “процедура примирення”;“Історіографія проблеми і джерельна база дослідження” дисертантка зазначає, що більшість авторів, які вивчали судочинство України, аналізували третейський суд у вузькому його розумінні, не розглядаючи його різні прояви та форми. Автори другої групи праць досліджували судову систему і судочинство в Україні у Х-XVIII ст. “Історичні передумови розвитку третейського суду в Україні” здійснено аналіз соціально-економічних та політико-правових явищ, також повязаних з ними суспільних відносин на території України у Х-XVIII ст., що дало можливість визначити такі передумови виникнення третейського суду: соціальні (наявність конфліктних ситуацій у суспільстві; розвиток суспільної свідомості, моралі; висока правосвідомість окремих осіб, яких обирали третейськими суддями); економічні (економічний розвиток суспільства; розвиток ринкових відносин та цивільних правовідносин); політичні (перевага приватноправових інтересів над державними; відсутність поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову; формування і розвиток судової системи в різні історичні періоди; колегіальність розгляду справ у суді; офіційне визнання владою діяльності третейських суддів); правові (зародження права у первісних суспільствах; формування плюралізму джерел права; становлення швидкого і ефективного засобу вирішення конфліктів; здійснення правотворчої функції третейськими суддями; можливість вирішити конфлікт третейськими суддями на основі соціальних норм); психологічні та інші. Для вирішення цієї проблеми було обєднано наступні спеціально-правові дослідження, які характеризують третейський суд як: 1) окрему групу своєрідних правовідносин, яка утворює самостійний, комплексний інститут права; 2) характерну і невідємну рису правової системи досліджуваної доби в цілому; 3) ефективний і швидкий засіб, що гарантує забезпечення прав та інтересів осіб при розвязанні правового конфлікту; 4) специфічну цивільно-правову угоду, в якій правосубєктність арбітрів ототожнюється із квазіповіреними сторін спору, а їх рішення прирівнюється до вимог виконання договірних зобовязань; 5) специфічний вид діяльності, що заснований на засадах автономії приватних інтересів і самостійності функціонування третейських інституцій; 6) юридичну процедуру, вимог якої повинні дотримуватись учасники процесу. Таким інститутом був передусім обраний сторонами суд третіх осіб, суд сторонніх досвідчених осіб, за якими визнавали найглибші знання, гострий розум і талановитість, вони виступали арбітрами у вирішенні спору.“Правовий статус третейського судді та організаційно-правові основи діяльності третейського суду” розкривається процедура обрання посередників та визначається їх роль у суді. Звернутися до судді - це право сторони, а зовсім не обовязок судді - викликати будь-кого на свій суд.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ