Тренування стрибунів у довжину з розбігу вищих розрядів у підготовчому періоді - Курсовая работа

Підготовка висококваліфікованих спортсменів має здійснюватися з використанням найновітніших технологій, методик, набутого вітчизняного та зарубіжного досвіду. Фундаментом цього мають бути особистісно орієнтований підхід, оновлення змісту та форм організації навчально-тренувального процесу відповідно до світових стандартів. Сучасна система спортивної підготовки створювалася науковими працями цілого ряду вчених. Єдиний процес спортивної підготовки висококваліфікованих спортсменів складають чотири органічно взаємоповязані частини: фізична, спортивно-технічна, тактична і психологічна підготовка. Спираючись на загальнотеоретичні положення можна сформулювати основні напрямки розвитку теорії і методики управління навчально-тренувальним процесом кваліфікованих стрибунів у довжину з розбігу.Стрибки у довжину - це порівняно не складна фізична вправа, яка має велике прикладне значення. Спортсмени того часу розбігалися по спеціальній доріжці з гантелями в руках, припускаючи, що це може допомогти покращити результат стрибка. Розбіг у стрибунів був коротким. Відштовхуючись, атлет виносив гантелі вперед так, щоб в середині польоту руки і ноги були майже паралельними. Перед приземленням він робив мах руками назад - це допомагало винести ноги далі, а разом з тим, і збільшити результат стрибка.Форма цих рухів визначає спосіб стрибка - «зігнувши ноги», «прогнувшись», «ножиці». Спосіб "зігнувши ноги" - найбільш простий, з нього починається навчання стрибкам у довжину в школі. Після "вильоту в кроці" махова нога опускається, поштовхова підтягується до неї і обидві ноги наближаються до грудей. Головними чинниками в стрибках є швидкий і стабільний розбіг, вміння точно попадати на брусок і потужно відштовхуватись, зберігати рівновагу в польоті і раціонально приземлюватись. Техніку стрибка в довжину умовно поділяють на фази: розбіг, відштовхування, політ і приземлення.Відповідно до мети роботи вирішувались наступні завдання: Проаналізувати методику тренування стрибунів у довжину з розбігу.Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури та інформації світової мережі Internet, змагальної діяльності легкоатлетів високої кваліфікації; передового практичного досвіду підготовки збірних команд, найсильніших спортсменів світу, які спеціалізуються у різних дисциплінах легкої атлетики (опитування тренерів і спортсменів); моделювання, методи математичної статистики.Дослідження проводилось в три етапи: на першому етапі було здійснено вибір теми курсової роботи та складено план її виконання; на другому етапі було здійснено підбір та опрацювання літературних джерел та вихідних даних з фізичної підготовки спортсменів про закономірності розвитку фізичних якостей; на третьому етапі була здійснена систематизація опрацьованого матеріалу та його компютерний набір.Макроцикл-це великий тренувальний цикл типу піврічного (в окремих випадках 3-4 місяці), річного, багаторічного (наприклад, чотирьохрічного), повязаний з розвитком, стабілізацією і тимчасовою втратою спортивної форми і включає закінчений ряд періодів, етапів, мезоциклів . У практиці спорту прийнято виділяти чотирирічні цикли, повязані з підготовкою до головних змагань - Олімпійських ігор. У підготовці висококваліфікованих спортсменів зустрічається побудова річної тренування на основі одного макроциклу (одноціклічне), на основі двох макроциклов (двоциклічне) і трьох макроциклов (трициклічне). Запропоновано два варіанти моделей річної підготовки до головних змагань року, що базувалися на фундаментальних працях вітчизняних і зарубіжних фахівців, в яких затвердився системний підхід до вивчення складних процесів і явищ у теорії і практиці спорту, досвіді і традиціях підготовки найсильніших спортсменів світу, термінів виконання відбіркових нормативів ІААФ для участі в Іграх Олімпіад, чемпіонатах світу, специфіки дисципліни легкої атлетики з урахуванням обєктивних змін, що відбулися у легкій атлетиці під впливом стрімких процесів професіоналізації і комерціалізації спорту (розширення спортивного календаря, поява нових форматів змагань і проведення їх на усіх континентах). У спортсменів з домінуванням швидкісно-силового компонента обсяг засобів швидкісно-силової спрямованості найвищий - 23,25 тис. відштовхувань (S=0,35) у стрибках у довжину і потрійним - 26,25 тис. відштовхувань (S=0,35) у стрибках у висоту, що на 16 % та 18 і 22 % відповідно більше порівняно зі спортсменами з домінуванням швидкісного і силового компонентів.Основна мета спортивного тренування - забезпечити високий рівень здоровя спортсменів, оволодіння спортивною технікою, виховання моральних та вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності) і на цій основі - досягнення високих показників в обраному виді спорту. Все це обовязково має передбачати навчання й тренування спортсменів будь-якої підготовленості - від новачка до майстра спорту.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДУ

1.1 Історія розвитку стрибків у довжину з розбігу

1.2 Класифікація стрибків у довжину з розбігу та їх характеристика

РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Завдання досліджень

2.2 Методи досліджень

2.3 Організація досліджень

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СТРИБУНІВ У ДОВЖИНУ З РОЗБІГУ ВИЩИХ РОЗРЯДІВУ ПІДГОТОВЧОМУ ПЕРІОДІ

3.1 Методика тренування стрибунів у довжину з розбігу

3.2 Особливості підготовка стрибунів у довжину з розбігу вищих розрядів у підготовчому періоді

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ