Тренінг як засіб підвищення ефективності соціалізації - Курсовая работа

На тему: Тренінг, як засіб підвищення ефективності соціалізації Виконала: студентка першого курсу денної форми навчанняНаш час - це час компютерних технологій, соціальних мереж які повністю заполонили життєвий простір, починаючи з побуту і завершуючи трудовою діяльністю індивіда, який віддає перевагу соціальним мережам більше,ніж повноцінним міжособистісним контактам. Ця тенденція в суспільстві негативно відображається на процесі соціалізації як дітей, так і дорослих. Актуальність: Питанням соціалізації займались в різні періоди психологи і соціологи різних психологічних течій. Ця проблема в наші часи досить актуальна,так як в звязку з компютеризацією суспільства, пришвидшенням ритму життя людей спостерігається погіршення ефективності процесу соціалізації. Я пропоную в своїй роботі розглянути саме тренінг, як механізм підвищення ефективності процесу соціалізації в сучасному суспільстві.Під поняттям соціалізації слід розуміти весь процес засвоєння досвіду суспільного життя і суспільних відносин.[2;324] Соціалізація відноситься до тих процесів, за допомогою яких люди вчаться жити спільно одне з одним і ефективно взаємодіяти. Соціалізація передбачує активну участь самої людини в засвоєнні культури людських відносин , в формуванні визначених соціальних норм, функцій і ролей, в набутті вмінь і навичок, що необхідні для їх успішної реалізації. В системі вітчизняної психології поняття «соціалізації» також розглядається як тотожне поняттям «розвитку особистості» і «виховання».[3;133] Процес соціалізації являє собою сукупність всіх соціальних процесів,що передбачає засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей,а також саморозвиток і самореалізацію особистості в тому суспільстві до якого вона належить.[1;56] За Андрєєвою соціалізація - це двобічний процес,який з одного боку включає в себе засвоєння індивідом певного соціального досвіду шляхом входження в певне соціальне середовище, а з іншого - відтворення системи соціальних звязків індивідом за рахунок його активної діяльності, активного входження в соціальне середовище. Як субєкт вона засвоює соціальні норми і культурні цінності суспільства в єдності з реалізацією своєї активності, саморозвитку, самореалізації в суспільстві, тобто не тільки адаптується до суспільства, але й активно бере участь в процесі соціалізації, впливає на саму себе і свої життєві умови.[4;181] Таким чином, в процесі соціалізації людина виступає і як її обєкт, і як субєкт.Питання про стадії процесу соціалізації має свою історію.[6;67] Найбільш детально воно розглядалось в концепціях фрейдизму. Як відомо, з точки зору психоаналізу особливе значення для розвитку особистості має період раннього дитинства , це призвело до доволі жорсткого встановлення стадій соціалізації: в системі психоаналізу соціалізація хронологічно співпадає з періодом раннього дитинства. В вітчизняній психології ставиться наголос на соціалізації, як на засвоєнні досвіду саме в період трудової діяльності. За цим критерієм виділяють три стадії процесу соціалізації : передтрудову, трудову і післятрудову.[7;54] [8;96]Дотрудова стадія охоплює весь період життя від народження до ,власне, початку трудової діяльності. Ця стадія розділяється на два періоди: а) рання соціалізація, що охоплює час від народження дитини до того часу коли вона йде до школи, тобто той період, який у віковій психології іменується періодом раннього дитинства; б) стадія навчання, що включає весь період юності в широкому розумінні цього терміна.На передтрудовой стадії соціалізації інститутами виступають: в період раннього дитинства - сімя і дитячі установи, які грають дедалі більшу роль в сучасних суспільствах. Саме в сімї діти набувають перші навички взаємодії, освоюють перші соціальні ролі (в тому числі - статеві ролі, формування рис маскулінності і фемінінності), осмислюють перші норми і цінності. Незважаючи на те, що сучасна сімя не може претендувати на ту роль, яку вона грала в традиційних суспільствах (збільшення числа розлучень, бездітність, ослаблення традиційної позиції батька, трудова зайнятість жінки), її роль в процесі соціалізації все ж залишається досить значимою. Імітація не обмежується тим, що дитина, скажімо, намагається пекти хліб, бачачи, як це робить її батько; ймовірно, через декілька десятків років вона сама стане батьком і за прикладом свого батька буде вчити сина пекти хліб. Як правило, зразками для наслідування в першу чергу стають батьки, але діти можуть брати приклад і з вчителів або інших людей, що володіють владою або високим статусом, якщо між ними склалися теплі, емоційні відносини.Згідно з «Психологічним словником», тренінг (від англ.train - вчити, виховувати) - це систематичне тренування або вдосконалення певних навичок або поведінки учасників тренінгу. Розрізняють тренінги ділового спілкування,тренінг продаж, поведінковий тренінг, рольовий тренінг, відео тренінг та інші[11;929]. В наш час слово «тренінг» використовується досить широко.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Особливості соціалізації

1.1 Поняття соціалізації

1.2 Стадії процесу соціалізації

1.3 Інститути соціалізації

РОЗДІЛ 2. Вплив тренінгу на процеси соціалізації

2.1 Поняття та специфічні риси тренінгу

2.2 Види тренінгу

2.3 Вплив тренінгу на процеси соціалізації

Висновок

Список використаної літератури