Транзитна торгівля в Україні кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття - Автореферат

Національна академія наук України Інститут історії УкраїниІнституту історії України НАН України Науковий консультант: член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор Реєнт Олександр Петрович, заступник директора Інституту історії НАН України, Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Лебеденко Олексій Миколайович ректор Ізмаїльського державного гуманітарного університету; член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор Солдатенко Валерій Федорович, завідувач відділу етноісторичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Захист відбудеться “”2010 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 01001, м. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інститут історії УкраїниУ ході виконання першого етапу “Комплексної програми становлення України як транзитної держави у 2002 - 2010 роках” було затверджено понад шістдесят наскрізних тарифів на перевезення основних видів вантажів. Україні, що перетворюється на європейську транзитну державу, потрібна наукова історія транзиту через її терени. Все це спричинило суттєві зміни у шляхах міжнародної торгівлі на українських теренах, в тому числі й міжнародного транзиту. Західноукраїнські землі, що у зазначений час були відрізані від решти земель України державним та митним кордоном й перебували в іншому правовому полі (окрім нетривалого перебування їхньої частини - “Тарнопільської області” - у складі Російської імперії в 1809 - 1811 рр.) до територіальних рамок дослідження не входять. дослідити транзит через українські терени товарів з інших регіонів імперії, встановити, як впливала на динаміку обсягів цього транзиту загальна торговельна політика російського уряду та визначити вплив зазначеного транзиту на економіку України;Щодо вивчення історії транзиту (так само, як і до вивчення історії господарства України загалом) було застосовано нові методологічні підходи. Притому окремо зазначалися обсяги їхньої торгівлі по експорту, імпорту та транзиту. Серед зазначених документів особливо цінними для вивчення історії міжнародного транзиту є проекти, які містять пропозиції щодо розвитку зовнішньої торгівлі (зокрема, облаштування маршрутів транзиту, створення “порто-франко”, відкриття нових портів для закордонної торгівлі тощо), авторами яких були як представники місцевого купецтва, так і урядовці, іноді досить високого рангу (градоначальники, губернатори тощо). До першої групи належать законодавчі акти, що формально й безпосередньо стосувалися умов організації транзиту західноєвропейських товарів за певними маршрутами, або такі, що містили пункти або положення, що стосувалися транзиту. До другої групи можна віднести законодавчі акти, що формально не стосувалися транзиту, проте безпосередньо вплинули на нього (регламентували функціонування одеського порто-франко, торгівлю Закавказзя, «Царства Польського» та ін.).Тому вже фактом власного існування ця торгівля заперечувала твердження тих сучасників та істориків, які вважали, що Одеса, й Україна в цілому, могли залучитися до міжнародних транзитних маршрутів лише за надзвичайних політичних умов. По-друге, транзит західноєвропейських товарів у цей час майже виключно прямував по маршруту Броди - Одеса, який був, водночас, частиною нового транзитного шляху - “закавказького транзиту”, що звязував Європу з Передньою Азією через Правобережну Україну та Закавказзя, сприяючи посиленню економічних звязків між обома останніми регіонами. Оскільки товари, привезені через Броди з Лейпцигу далі Одеси практично не прямували, ця торгівля, хоча формально підлягала правилам міжнародного транзиту, з точки зору українського господарства транзитом бути припинила, перетворившись фактично на одну з гілок альтернативного імпорту до Одеси, а можливо, і на засіб для контрабанди. Виняток складали терени, що були відокремлені від решти імперії митним кордоном - Царство Польське та Бессарабія (до 1830 р.), транзит яких здійснювався за правилами, подібними до правил західноєвропейського транзиту. Тому найбільшими за обсягами ваги товарами, що прямували через терени Наддніпрянщини транзитом були молдавські сільськогосподарські вироби, які вивозилися через Одесу та дунайські порти - Ізмаїл та Рені, а також білоруська деревина та деревяні вироби, що сплавлялися Дніпром для експорту.

2. Основний зміст роботи