Транзитивні особливості формування електорального простору сучасної України - Автореферат

Транзитивні особливості формування електорального простору сучасної УкраїниВ умовах системної соціально-політичної трансформації українського суспільства проблема визначення чинників структурування електорального простору набуває особливої гостроти. Змістом електорального простору є різноманітні відносини між партіями (блоками партій) і соціальними групами, що повязані з виборами, тому в ньому відтворюються наслідки публічної боротьби партій, блоків партій та їхніх кандидатів за голоси виборців, постійної неформальної взаємодії партій з виборцями як під час виборів, так і у проміжках між ними, а також певний «дрейф» електоратів від виборів до виборів. виокремити й описати основні параметри моделі електорального простору сучасної України за ідеологічним критерієм, проаналізувати особливості її застосування в перехідних умовах, коли соціальна та політична структура суспільства ще слабкорозвинена; виявити регіональні особливості електорального простору сучасної України, враховуючи динаміку його формування (переструктурування) по лінії «влада - ліва/права опозиція». Зясовано, що ідеологічна структура електорального простору сучасної України обумовлена процесами системної соціально-політичної трансформації та утворює шестичленну модель: (1) ліворадикальний (комуністичний) сегмент репрезентований КПУ, іншими комуністичними партіями (КПУ (оновлена), КПРС); (2) лівоцентристський сегмент репрезентований некомуністичними лівими партіями (СПУ, ПСПУ, низкою соціал-демократичних обєднань, а також партіями, які активно опанували соціал-демократичною фразеологією); (3) центристський сегмент складається з партійно-політичних субєктів, у яких ідеологічна орієнтація чітко не проглядається або відрізняється відвертим еклектизмом, розрахованим на привертання на свій бік різнобарвної аудиторії, яка здебільшого не переймається тонкощами ідеологічної боротьби; (4) право-ліберальний сегмент є найменш розвиненим і слабким в силу того, що ліберальні ідеї в класичному вигляді поки ще практично не сприймаються виборцями, складається здебільшого з венчурних проектів; (5) правоцентристський (націонал-демократичний) сегмент складається з партій і блоків партій, що додержуються помірних правих позицій і є поєднанням ідей ліберальної демократії та націоналізму; (6) праворадикальний сегмент містить утворення, які активно експлуатують націоналістичну риторику.У підрозділі 1.1 «Ступінь наукової розробленості проблеми дослідження» вказується, що проблема дослідження електорального простору України та інших перехідних суспільств привертає недостатньої уваги з боку науковців, бракує фундаментальних робіт з означеної проблематики. Значною мірою ця недостатність наукової розробленості теми повязана з міждисциплінарним статусом предметного поля цього дисертаційного дослідження: воно знаходиться на стику двох проблемних сфер - процеси переходу посткомуністичних (посттоталітарних) суспільств до демократії (т. зв. проблема демократичного транзиту) та процеси формування електорального простору в перехідних суспільствах, в т. ч. в сучасній Україні. Зміст кожного з виокремлених рівнів електорального простору визначається трьома показниками: електоральна мобілізація - рівень готовності електорату брати участь у виборах; поляризація електорату - розмежування політичних преференцій; персоніфікація - орієнтація виборців на особистості політичних лідерів. У другому розділі «Ідеологічна сегментація електорального простору сучасної України» розкриваються базові елементи ідеологічної моделі електорального простору й простежується динаміка її змін під час Першого переструктурування (1994-2004 рр.). На відміну від соціальної бази електорат характеризує сукупність реальних прихильників партії, а не потенційних, це не є деякою суворо окресленою соціальною групою прихильників тієї чи іншої партії - від виборів до виборів електорат тієї чи іншої партії змінюється, причому як у кількісному, так і в якісному відношенні.