Історичний розвиток та становлення теоретичних підвалин іконопису. Українські та російські іконописні школи, онтологія іконічного буття. Трансформація культурофілософії святості на прикладі архетипу Героя у західній та вітчизняній культурних традиціях.
При низкой оригинальности работы "Трансцендентальні та культурологічні виміри феномену української ікони", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВОфіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор СКУРАТІВСЬКИЙ Вадим Леонтійович Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, професор кафедри режисури телебачення, доктор філософських наук, професор САГАН Олександр Назарович Інститут філософії НАН України, провідний науковий співробітник відділення релігієзнавства доктор філософських наук, профессор СЕМАШКО Олександр Миколайович Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, завідувач кафедри соціології Захист відбудеться 29.06. 2006 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.850.01 у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв (01015, м.Київ, вул. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (01015, м.Київ, вул.Водночас світовий контекст вимагає від України як держави і українця як громадянина цієї держави поглибленої уваги до “наявного буття”. Узагальнення, яке містить цей концепт, його неприменуще значення дозволяють вважати ікону та іконічне категорією, яка розкриває глибинні основи людської духовності. Це розвал Римської імперії, який породив неоплатонізм, прагнення виокремити та узагальнити наявність цього начала в людині (Плотін), раннє християнство - гностицизм, спробу надати йому функції, які виокремили людське від антилюдського (Валентин), маніхейство (Мані), спрямоване на обґрунтування цього гностицизму у вигляді реальності, характерних повсякденних проявів духовності, яку уособлював узагальнюючий образ Христа тощо. У Новий час ікона та іконічне стали складовою теософського (Блаватська), антропософського (Штайнер), неотоміського (Жільсон), персоналіського (Бердяєв) вчень. Простежуючи варіанти тлумачення іконічного та ікони у мислителів Раньохристиянської доби та Середньовіччя: А.Августина, Х.Аквінського, І.Дамаскіна, Оригена, Г.Палами, Плотіна, Ф.Студіта, а також і різноманітні форми їхнього втілення дозволили зробити висновок, що в них переважно закцентувана увага на питаннях теоретичного осмислення цього явища як певного типу духовності, тотожного трансцендентальному началу, яке убособлювала в собі ікона.Така аргументація дає підстави стверджувати, що в іконі, як у художньому творі, як у християнському символі, шукає відповіді на свої запитання той, хто бачить у ній образ божественної гармонії, абсолютного духу, як і той, хто прагне осягнути природу і світ у художньо-естетичній інтерпретації. Прийнятий у статистиці такий підхід, дає підстави репрезентувати цілісний обєкт дослідження через його частину, що уможливлює застосувати знайдені результати на феномен іконографії, на логіку майстерності митця, інтерпретувати іконографію як естетичний феномен, як частину загальнолюдської культури. Звернено увагу на сакральні знаки як первоелементи української ікони, які свідчать про те, що ікону можна осмислювати в межах єдиної понятійної мережі, що дає підставу говорити про ікону як про мистецький або релігійний твір - ефективний засіб пізнання оточуючого світу, інформацію через символічну систему, яка має свою логіку, а значить підлягає аналізу. Доведено, що через солярний, землеробський цикл церковних свят можна простежити принципи обєднання людини з навколишнім світом, шляхи її вдосконалення й трансформації в Особистість. Юнга, як приклад есхатологічного принципу іконографії - догмату Боговтілення, коли дух освячує матерію, коли алхімічні процедури сприяють перетворенню ртуті у золото, а людини в особистість.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
