Транспозиційні відношення у сфері семантико-граматичних категорій іменника - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української мови й загального мовознавства Вінницького державного педагогічного університету Міністерства освіти й науки України Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент СЛОБОДИНСЬКА ТАМАРА СТЕПАНІВНА, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, доцент кафедри української мови й загального мовознавства. Захист дисертації відбудеться “_17_” _червня 2008 року о_1430__годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 в Національному педагогічному університеті імені М. П. Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Удосконалено традиційну класифікацію СГК іменника й встановлено, що СГК іменника притаманні переважно метафорично-метонімічні транспозиції, меншою мірою - конверсивні, ди-та конвергентні динамічні процеси, а також інші малопродуктивні транспозиційні явища (десемантизація, контамінація, інтерференція), що здійснюються за визначеними структурно-семантичними схемами й мають певний стилістичний потенціал.Особливо актуальним є вивчення центральної одиниці мови - слова, яке може розглядатися з погляду семантики, парадигматики, синтактики, прагматики тощо, а отже, і зазнавати компресії з боку інших одиниць на кожному з цих рівнів. Відносно повільна зміна кількості лексем, потреба в номінації все більшої кількості явищ, а також індивідуальна психологічна опосередкованість мовлення зумовлюють явища перехідності як універсальної властивості мовного знака, що імплантує його абстрактний смисл у “живу” мовну ситуацію, і отже, відповідно розширює, трансформує значення. Такі процеси мисляться на тлі певної знакової сталості мови й передбачають перетворення мовних одиниць внаслідок взаємодії між собою їх або їхніх значень. Транспозиція як явище перенесення значення на готовий звуковий комплекс обєднує більш конкретні семантичні процеси, які є механізмами подібних перенесень: десемантизація й генералізація, метонімія й метафора, багатозначність й омонімія. У сфері іменника української мови раніше досліджувалися явища, які спричиняють транспозицію в його СГК (розширення й звуження значення слова, полісемія, лексико-семантичний словотвір, метафоризація та метонімізація), проте в українській лінгвістиці ще не здійснювалася спроба обєднати ці явища під одним функціональним знаменником.У першому розділі “Структура й транспозицііні параметри СГК іменника” здійснюється аналіз найпоширеніших теорій щодо структури СГК й аргументується доцільність традиційного поділу СГК на пять категорій, пояснюється їхня семантична природа, дихотомічний поділ (за семантичними, граматичними й опозиційними ознаками), а також закладаються основи їхнього розгляду в світлі теорії функціонально-семантичного поля. На цій основі під спільним таксономічним знаменником можуть бути обєднані лексико-граматичні значення „загальний”, „недискретний”, „абстрактний” як значення, що репрезентують денотат з більшою мірою абстрагування й меншою мірою - розчленованості. Отже, СГК іменника репрезентують зону перехідності від лексичного до граматичного в мові й мають ієрархічну будову, що зумовлюється родовим характером підкатегорії „конкретні іменники”. СГК збірних іменників розпадається на два типи утворень: а) іменники, співвідносні з іншими (без збірного значення): студентство - студент, старостат - староста, генералітет - генерал; б) іменники, неспіввідносні з іншими: бурячиння, порохня, садовина, тлінь, хмиз, у тому числі, й конотативно марковані (бридота, гидота тощо).

2. Основний зміст дисертації