Дослідження правової природи транснаціональних корпорацій незалежно від країни їх походження та форми власності, включаючи приватні, державні або змішані підприємства, з підрозділами у двох чи більше країнах. Їх роль у формуванні міжнародної економіки.
При низкой оригинальности работы "Транснаціональні корпорації: проблема визначення міжнародної правосуб’єктності", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Чевичалова Ж.В., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Попова Д.І., студенткаУ статті висвітлюється проблема визначення міжнародної правосубєктності транснаціональних корпорацій, що зумовлена існуванням різних наукових поглядів стосовно поняття міжнародної правосубєктності і кола субєктів міжнародного права. В статье освещается проблема определения международной правосубъектности транснациональных корпораций, обусловленная существованием различных научных взглядов относительно понятия международной правосубъектности и круга субъектов международного права. Дослідження цього інституту не втрачає актуальності й нині, оскільки досі не вирішеними залишаються питання міжнародної правосубєктності людини та міжнародних неурядових організацій, а в умовах глобалізації, на нашу думку, наукового обґрунтування потребує питання міжнародної правосубєкгності транснаціональних корпорацій (далі ТНК), щодо міжнародної правосубєкгності яких досі не вироблено єдиної позиції. Другий підхід поділяють вчені, переконані, що міжнародна правосубєкгність це лише юридична властивість, яка передбачає можливості субєкта мати права та їх реалізовувати, а не самі права. 1 (а) проекту Кодексу, транснаціональні корпорації це підприємства, незалежно від країни їх походження та форми власності, включаючи приватні, державні або змішані підприємства, з підрозділами у двох чи більше країнах, незалежно від юридичної форми та сфери діяльності цих підрозділів, які функціонують відповідно до певної системи прийняття рішень, що дає змогу провадити узгоджену політику та загальну стратегію через один або кілька центрів із прийняття рішень, і в рамках яких підрозділи повязані між собою відносинами власності або такими відносинами, в яких одне або кілька з підрозділів може чи можуть суттєво впливати на діяльність інших, користуватися спільними знаннями та ресурсами і розподіляти відповідальність з іншими підрозділами [10].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
