Трансформація західносахарського національного питання у 1956–1991 рр. - Автореферат

ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗАХІДНОСАХАРСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПИТАННЯПровідна установа Інститут історії України НАН України, відділ всесвітньої історії та міжнародних відносин Захист відбудеться “28” квітня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Western Saharas problem was transformed from conceptual to programmatic level of problem solution and this problem has developed to technical level of MINURSO (United Nations Mission for Referendum in Western Sahara) executive functions. Especially it is connected with the change of attitude to the principle of people and nations right to self-determination according to the principle of state frontier inviolability and territorial integrity of the state. The conflict in Western Sahara was considered as the complex of two conflict provoking problems that is of territorial and ethnonational.Дослідження цих аспектів потребує узагальнення отриманого емпіричного матеріалу стосовно національно-політичних процесів і геополітичної реальності на просторі Північно-західної Африки й середземноморської спільноти зокрема, а також їх впливу на інтеграційні процеси у Європі. Вважаємо доцільним дослідити й взаємозвязок між “національними ідеями” крізь призму національних пріоритетів тих держав-націй, які перебувають у розвинутому стані й претендують на присутність і вплив в Північно-західній Африці. Геополітична зона Магрибу, куди входить Західна Сахара, є стратегічно вагомою як для арабо-африканської та середземноморської спільнот, так і для Африканського Союзу (АС), Ліги арабських держав (ЛАД), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Європейського Союзу (ЄС) та Союзу Арабського Магрибу (САМ), а також для підтвердження престижу ООН та Африканського Союзу, на органи яких покладено завдання врегулювання конфлікту. Крім того, дослідження західносахарського національного питання вимагає й фактичне існування двох моделей бачення майбутнього Західної Сахари, які обумовлені наявністю у міжнародному співтоваристві принаймні двох принципово різних підходів до проблеми співвідношення суверенітетів державних утворень з одного боку і народів та/або етносів - з іншого. Процес розвязання конфлікту в Західній Сахарі зумовив “інженерне” втручання в етногенез сахарської спільноти, штучно прискорив його розвиток в умовах існування двох моделей сахарської ідентичності.Перша група - це загальні роботи радянських і зарубіжних авторів, що досліджують територію та населення Марокко і Західної Сахари, - в цілому це є описи фізико-географічної, аналіз етнонаціональної ситуації у Західній Сахарі, дослідження соціально-політичного розвитку магрибського та арабського суспільств. Друга група - це вузькоспеціальні роботи радянських і зарубіжних авторів, що вивчали західносахарський конфлікт у таких основних напрямках: західносахарська проблема в контексті дослідження національної історії і релігії задіяних сторін (розкривалися передумови виникнення проблеми) та західносахарська проблема в контексті юридичного опису такої її загостреної стадії, як конфлікт (війна). Луцька співвідносили проблему з іспанською та французькою колонізацією, вбачали причину конфлікту в різному підході учасників до долі Західної Сахари після ліквідації у ній іспанського колоніального панування, зазначали, що конфлікт виник спочатку між Марокко та Іспанією, а вже потім до нього було притягнуто Мавританію та Алжир, вони повязували виникнення інтересу до Західної Сахари (у тому числі й Марокко) із переглядом наявних кордонів через відкриття покладів корисних копалин. Дослідження в такій площині виявляють тенденцію (особливо з другої половини 80-х рр., із послабленням воєнного протистояння між Марокко та Фронтом ПОЛІСАРІО) до опису західносахарського конфлікту у звязку з аналізом зовнішньої політики акторів конфлікту, а саме в контексті зовнішньої політики Марокко, Алжиру, Лівії, Мавританії, Іспанії, Франції та Сполучених Штатів, а також із утворенням Союзу Арабського Магрибу. Вишневського окреслюють форми і методи впливу цих країн на Марокко й Алжир як основних учасників протистояння у західносахарській проблемі, автори визначають західносахарський конфлікт як проблему деколонізації, яка у своєму розвитку зазнала розходження з міжнародним правом і нормами, як проблему, що визначала взаємовідносини Марокко й Алжиру з Лівією та урядами Іспанії, Франції і США.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ