Трансформація світогляду населення Давньої Русі після хрещення - Дипломная работа

Зміст Вступ Розділ I. Джерела та історіографія проблеми 1.1 Джерела 1.2 Історіографія проблеми Розділ II. Русь на зламі I - II тисячоліть 2.1 Поширення християнства на Русі 2.2 Утвердження християнства в Київській державі. Формування церковної організації Розділ III. Зміна світобачення та соціального сприйняття 3.1 Світобачення та світосприйняття 3.2 Розуміння поняття християнські цінності в давньоруському суспільстві 3.3 Трансформація ціннісних орієнтацій особистості після запровадження християнства Висновки Список використаної літератури Методичний додаток Вступ Світогляд людини напряму залежить від умов її існування, причому як матеріального середовища, так і ідеологічного. Однією з таких переламних епох була доба формування Давньоруської держави, що супроводжувалась докорінними змінами в суспільному, політичному та економічному житті, що, врешті - решт, не могло не призвести і до повної зміни ідеологічної надбудови суспільства. Історично це вилилось у заміну язичницьких вірувань на християнські, що відбувалось за часів правління Володимира Великого. Проте, на жаль, дослідники не приділяли цій проблемі належної уваги, обмежуючись, здебільшого, абстрактними міркуваннями або ж розробкою другорядних питань. Мета роботи: прослідкувати основні етапи трансформації світогляду населення Давньої Русі. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: - визначити рівень дослідженості даної проблеми в науковій літературі; - проаналізувати політичну ситуацію на Русі на зламі І-ІІ тисячоліть; - розглянути зміни у світобаченні та світосприйнятті. Територіальні рамки даної дипломної роботи охоплюють всю територію Давньоруської держави з особливою увагою до земель Південної Русі. Хронологічні рамки роботи - від VIII - ІХ до середини ХІІІ ст. Практичне значення результатів роботи полягає у можливості їх використання на уроках з історії України, археології, філософії, психології та при викладанні історії України у вищих навчальних закладах. Джерела та історіографія проблеми Дана тема на сьогоднішній день має тривалу історіографічну традицію і з точки зору сучасного розвитку процесу вимагає додаткового розгляду, бо не зважаючи на те, що на цю тему написано багато праць і зібрано безліч матеріалів, але нажаль немає чіткої систематизації даних та узагальнюючої роботи на цю тему. 1.1 Джерела Письмові Взагалі джерельна база забезпечена великою кількістю джерел до яких входять: письмові, археологічні, етнографічні, фольклорні та інші. У вступі до Повісті Нестор розгорнув широку картину світової історії, показав місце слов’янської Русі в системі тодішнього світу, ствердив прогресивну філософську ідею взаємозв’язку і взаємообумовленості історії всіх народів. Також деякі матеріали можна отримати з творів попередників Нестора та його наступників - укладачів літописних зведень доби Київської Русі; із виступів, проповідей та творів інших давньоруських церковних діячів (Іакова Мніха, Іларіона, Кирила Туровського, ігумена Даніїла, автора Слова якогось христолюбця та інших). Велику допомогу також надають поеми світських авторів насамперед, - Слово о полку Ігоревім, у якому автор підіймає ряд проблем Руської землі, насамперед в геніальній поемі звучить проблема єдності Руської землі, також автора непокоїть доля Південної Русі, але він вміло і тонко поєднує обидва поняття Руської землі. Неодмінно потрібно згадати про твір Іакова Мніха Пам’ять і похвала князю Руському Володимиру в якому є повідомлення про те, що ... храми ідольські і требища скрізь розкопав і посік, а ідолів розтрощив. Про те, що ідоли містилися в будівлях, свідчить, Сага про Олава Трюгвасона (вікінга, який перебував на службі в руського князя) : Олав ніколи не шанував ідолів і завжди старався так робити. Також не слід забувати і про свідчення іноземних церковнослужителів (патріарха константинопольського Фотія, Єпископа краківського Матвія та ін.) було б складно розібратись в цьому складному питанні. Археологічні Археологічні джерела є найбільш чисельними з тих, що дійшли до наших часів та торкаються вивчення, і розгляду даної теми. Різкий перелом в світогляді слов’янина пройшов, ще в прослов’янські часи, коли в рамках тшинецько-комарівської археологічної культури від (Дніпра до Одера) скорчених трупів в землі стало замінюватися спаленням покійників і похованням спаленого праху в урнах.[32, 267-284]. Одним з прикладів поховальних пам’яток є чернігівський курган Чорна Могила, насипаний, імовірно, за князювання Святослава Ігоревича в 60-ті роки Х ст. За цей час розкопано значну кількість підкурганних та ґрунтових поховань, зрубних гробниць, що дозволило багато в чому по-новому поглянути на ряд проблем нашої історії, привернуло увагу до них численних вітчизняних і зарубіжних істориків. На жаль, до цього часу не здійснювалася спроба вивчення південноруських поховальних комплексів з погляду на проблему жіночих поховань, що дозволило б отримати нові джерела для розробки питань етнічного і соціального складу жіночої частини населення Південної Русі. Тому, треб