Кількісна характеристика василіанських монастирів на початок 1770-х років. Розгляд поділу Чину на окремі провінції. Дослідження становища Чину Святого Василія Великого після входження українських земель до складу Австрійської та Російської імперій.
Аннотация к работе
Трансформація структури Чину Святого Василія Великого в останній третині XVIII ст.Відповідно до мети поставлено такі завдання: подати кількісну характеристику василіанських монастирів на початок 1770-х рр.; розглянути поділ Чину на окремі провінції; дослідити становище ЧСВВ після входження українських земель до складу Австрійської й Російської імперій; охарактеризувати основні заходи урядів обох держав, ужиті в останній третині ХУШ ст. щодо василіан, та простежити зміни в кількості монастирів і ченців у них, які сталися внаслідок реалізації цих заходів. Тоді ж у його складі виокремлено дві чернечі провінції: Пресвятої Трійці (або Литовську), куди увійшли 66 монастирів, розміщених переважно на литовсько-білоруських землях; Святої Покрови (або Коронну, Руську, Польську), до якої належали близько 130 василіанських осідків у митрополичій, Львівській, Перемишльській, Луцькій, Володимирській та Холмській унійних єпархіях. Чин складався зі 195 монастирів і нараховував близько 1145 ченців [13, с. Монастирі Литовської та Руської провінцій ЧСВВ поділено між трьома державами - Росією, Австрією й Річчю Посполитою. Основний масив Чину з центральними осідками протоархімандричої управи надалі залишався в польсько-литовській державі: станом на 1772 р. у ній діяли 84 монастирі (51 - у Литовській, 33 - у Руській провінціях).