Кількісна характеристика василіанських монастирів на початок 1770-х років. Розгляд поділу Чину на окремі провінції. Дослідження становища Чину Святого Василія Великого після входження українських земель до складу Австрійської та Російської імперій.
При низкой оригинальности работы "Трансформація структури Чину Святого Василія Великого в останній третині ХVIII ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Трансформація структури Чину Святого Василія Великого в останній третині XVIII ст.Відповідно до мети поставлено такі завдання: подати кількісну характеристику василіанських монастирів на початок 1770-х рр.; розглянути поділ Чину на окремі провінції; дослідити становище ЧСВВ після входження українських земель до складу Австрійської й Російської імперій; охарактеризувати основні заходи урядів обох держав, ужиті в останній третині ХУШ ст. щодо василіан, та простежити зміни в кількості монастирів і ченців у них, які сталися внаслідок реалізації цих заходів. Тоді ж у його складі виокремлено дві чернечі провінції: Пресвятої Трійці (або Литовську), куди увійшли 66 монастирів, розміщених переважно на литовсько-білоруських землях; Святої Покрови (або Коронну, Руську, Польську), до якої належали близько 130 василіанських осідків у митрополичій, Львівській, Перемишльській, Луцькій, Володимирській та Холмській унійних єпархіях. Чин складався зі 195 монастирів і нараховував близько 1145 ченців [13, с. Монастирі Литовської та Руської провінцій ЧСВВ поділено між трьома державами - Росією, Австрією й Річчю Посполитою. Основний масив Чину з центральними осідками протоархімандричої управи надалі залишався в польсько-литовській державі: станом на 1772 р. у ній діяли 84 монастирі (51 - у Литовській, 33 - у Руській провінціях).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
