Трансформація роману виховання в італійській літературі ХХ століття - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Робота виконана на кафедрі зарубіжної літератури Київського національного університету ім. НАУКОВИЙ КЕРІВНИК - кандидат філологічних наук, професор Жлуктенко Наталія Юріївна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри зарубіжної літератури. Захист відбудеться “29” травня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.02 при Інституті літератури ім.Такий жанровий різновид роману, як роман виховання, що виник у Німеччині в XVIII столітті, шляхом культурної інтеграції потрапляє на італійські терени, переосмислюється італійськими авторами і зазнає криз і переродження, продовжуючи свій художній розвиток до наших днів. Особливо продуктивним для дослідження видається жанрологічний аналіз зразків італійського роману виховання XX століття - часу рішучого вивільнення італійської літератури з-під панування класичної традиції. “Здається, сучасний роман шукає нову форму, в якій він міг би сприйняти і втілити стосунки між людьми, між людиною і речами, між людьми, речами і часом”, - виголошує у своїй доповіді італійський критик Енцо Пачі. Спроб системного вивчення італійського роману в українському літературознавстві небагато: слід зазначити лише статтю Д.С.Наливайка “Реалістичний роман у сучасній італійській літературі”, в якій автор намагався охопити усю жанрову розмаїть сучасного італійського роману. Методологічну основу дисертації становлять праці українських та зарубіжних дослідників із загальних питань розвитку літератури (Д.С.Наливайко, Ф.Курі ), питань історії та теорії роману (М.М.Бахтін, А.Я.Есалнек, М.Г.Соколянський), праці, присвячені розвитку романного жанру в окремих літературах (І.П.Володіна, Т.Н.Денисова, Н.Ю.Жлуктенко, Д.В.Затонський, Д.С.Наливайко, Н.С.Павлова, З.М.Потапова, І.А.Тертерян), теоретичні роботи з проблем роману виховання (М.М.Бахтін, Ф.Моретті, М.Хірш) та розвитку цього піджанру в окремих літературах (І.О.Влодавська, С.В.Гайжюнас, Р.А.Дарвіна, М.О.Кудін).Домінантою роману виховання є зміна характеру героя, що набуває сюжетної ваги; для роману виховання властивий особливий хронотоп, коли час вноситься в середину героя, змінюючи значення всіх моментів його життя. Поява рефлектуючого героя в романах І.Звево “Життя” (1882), “Старість” (1898), “Самопізнання Дзено” (1923) обумовила початок психологізації італійської прози. Відсутність становлення героїв-підлітків Карла Россмана, Тьорлеса, а також Агостіно (героя однойменного роману А.Моравіа), Джинії з роману Ч.Павезе “Чудове літо”, ліричного героя Бассані, про яких йтиметься далі, пояснюється трагічною неможливістю вирішення їх життєвих дилем. У розділі другому “Роман незавершеної ініціації в італійській літературі 1940 - 1960-х років” на прикладі аналізу творів А.Моравіа “Агостіно”, Ч.Павезе “Чудове літо” і Дж.Бассані “За дверима” виявляються спільні та відмінні риси у межах виокремленого підтипу, встановлюється його звязок з класичною формою та місце в еволюції жанру сучасного роману виховання. Образ протагоніста роману “За дверима” позбавлений авторської іронії, відстань між оповідачем і його минулим не виявляє ознак комічності, що були властиві аналогічній ситуації відчуження героя в романі І.Звево “Самопізнання Дзено”.

Основний зміст роботи