Трансформація інституту багатопартійності країн Європи в умовах сучасного політичного процесу - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИЗахист відбудеться 6 червня 2008 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук при Інституті держави і права ім. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. У дисертації досліджуються процеси трансформації інституту багатопартійності європейських країн та виявляються особливості формування багатопартійності в Україні. Багатопартійність розглядається як процес створення, функціонування та розвитку певної кількості партій, характер взаємодії яких визначає якість партійної системи. У результаті порівняльного аналізу виявлено, що багатопартійність Західної Європи продовжує живитися за рахунок усталених традицій соціально-культурного середовища і партійно лояльного електорату, а у Центрально-Східних країнах переважають обєднання рухів і партій, недостатньо вкорінених у соціальних структурах і досить розмитих в ідейно-політичному плані.Проблема трансформації інституту багатопартійності привертає особливу увагу дослідників як у звязку з процесами, що відбуваються у розвинених демократіях, так і на тлі численних політичних трансформацій у колишніх тоталітарних і авторитарних країнах Європи. Вагомий наслідок цих процесів - створення великої кількості політичних партій, які прагнуть стати головним інструментом взаємозвязку між державою та громадянським суспільством. Системний підхід сприяв розгляду інституту багатопартійності як цілісного, складноструктурованого організму, що безперервно взаємодіє з навколишнім середовищем через входи (сприйняття вимог громадян, їх підтримки або несхвалення) і виходи (ухвалені політичні рішення та дії) системи. Аргументовано, що багатопартійність - це процес створення, функціонування та розвитку певної кількості партій, взаємодія яких визначає якість партійної системи. Тому аналізуючи партійну систему, слід відштовхуватися не від кількості партій, а зважати на характер міжпартійної конкуренції, де і проявляється рівень політичного впливу партій на суспільство.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження інституту багатопартійності” здійснено аналіз джерельної бази та провідних концептуальних підходів до розвитку багатопартійності з огляду на трансформаційні процеси як усередині партійних систем, так і зважаючи на світові тенденції демократизації та модернізації сучасних політичних систем. Крім того, дослідженню проблеми багатопартійності сприяла розробка теорії партій та партійних систем, здіснена М. Разом з тим, поки що залишається недостатньою або малорозробленою в науковому плані низка проблем, зокрема: обґрунтування доцільності та ефективності застосування в Україні зарубіжного досвіду багатопартійності; дослідження впливу демократичних трансформацій на партійний розвиток; теоретичне осмислення політичних реформ, їх вплив на процеси багатопартійності; окреслення тенденцій розвитку вітчизняної багатопартійності тощо. Адже відносини між партіями переростають у систему лише за умови певної стабільності та впорядкованості. На думку дисертанта, для ефективної міжпартійної взаємодії європейське співтовариство має виробити нову схему, що вимагає розробки нових ідеологічних засад; оптимізації взаємовідносин між партіями та іншими демократичними інституціями; посилення відповідальності партій.