Трансформація недемократичних політичних режимів у транзитному суспільстві - Курсовая работа

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Загальна теорія політики»Соціально-політичні зміни, які розгорнулися на теренах колишнього СРСР та у країнах Центральної та Східної Європи на початку 90-х років, ознаменували собою новий процес загальних перетворень, повязаний зі змінами у політичній сфері - зрушення від тоталітаризму до демократії, та в економічній - перехід централізованого планування та управління економікою до ринкових відносин. Процеси переходу недемократичних політичних режимів у демократичні отримали назву у сучасній політології трансформаційних, тобто тих, що зазнають змін і перетворень. Одним з найбільш вагомих напрямів|направлення| в дослідженні політичних змін виступає|вирушати| дослідження «демократичного транзиту», яке починає|розпочинати,зачинати| активно розроблятися в західній політології з початку 70-х років. Під поняттям «демократичний транзит» в рамках|у рамках| цієї теорії зазвичай|звично| розуміються соціальні та інституційні перетворення, повязані з просуванням від тоталітарних і авторитарних режимів до демократичних способів управління (transition to democraty). У вужчому ж і спеціальному розумінні демократичним транзитом є процес переходу державно-політичної системи країни|ставлення| до більш довершеної|досконалий| і розвиненої форми демократії, що охоплює політичну організацію суспільства|товариство| і політичну систему держави.Якщо підійти до цього визначення з точки зору терміна «транзит» (перехід, перехідний стан), то транзитологічні дослідження предполагали зміни перехідного характеру, повязані зі становленням нового якісного стану політичної системи. Про це наочно свідчать крах фашистських режимів в Іспанії, Португалії, військових диктатур в Аргентині, Бразилії, Греції, Південній Кореї, перехід у минулому соціалістичних країн Центральної і Східної Європи від комуністичного тоталітаризму до демократії, намагання більшості молодих незалежних держав, що утворилися на теренах колишнього СРСР, розбудувати демократичну незалежність. Вятр, узагальнюючі досвід руху авторитарних режимів до демократії на прикладах Аргентини, Чилі, Бразилії, Португалії, Іспанії, Греції та східноєвропейських країн, дійшов висновку, що перехід до демократії є найбільш імовірним в умовах мирних змін і відбувається у трьох формах: реформа згори; швидкий розпад; реформа, узгоджена між владою та опозицією. Клямкіним думка про те, що глибокі суспільні перетворення на шляху від тоталітаризму до демократії можна здійснити лише за умов авторитарного режиму, тобто перейти від тоталітаризму до демократії можна тільки через авторитаризм, який дає можливість, зокрема, цілеспрямовано проводити реформи, мобілізувати необхідні для цього ресурси, підтримувати суспільний порядок тощо. Отже, зі зміною політичного режиму процесів змін зазнає і політична система в країні: змінюється форма правління, створюються демократичні органи народного представництва, відбувається формування основних інститутів громадянського суспільства, демократизується партійна і модернізується виборча системи держави, виникають реальні механізми демократичного контролю над владою зі сторони народу, збільшується роль органів місцевого самоврядування у державній політиці, змінюються системи цінностей і засобів легітимації влади; послідовно розвивається та юридично закріплюється інститут приватної власності; формується правова держава, в якій пріорітет прав людини оформлюється законодавчо - всі ці ознаки характеризують трансформаційні перетворення суспільства, в якому відбувається процес демократичного транзиту.Ступінь важкості руху до демократії пояснюється тим, від якого типу режиму доводиться стартувати суспільству. Не дивлячись на те, що демократія як така не завжди є метою перебудов, визначена векторна спрямованість політичного транзиту до її досягнення як мети виступає тією цінністю, яка здатна консолідувати суспільство і мобілізувати його на досягнення цілей демократичних перебудов. Хантінгтона, починаючи процес переходу, більшість країн зіштовхується з серйозними труднощами на шляху модернізації своїх суспільств, які він обєднує в наступні групи: - стратегічні проблеми перехідного періоду: розробка нової конституції і нового виборчого законодавства, відміна і модифікація законів, які не відповідають демократії, корінна реформа служби безпеки, підтримка становлення громадянського суспільства тощо. системні проблеми, виникаючі у процесі функціонування самої демократії: розпад єдиної антиавторитарної демократичної коаліції політичних сил на окремі групи, партії, рухи, які ведуть гостру політичну боротьбу за владу і вплив, що різко знижує керованість суспільством і підриває політичну стабільність перешкоджає рішенню першочергових задач; породжує в суспільстві відчуття апатії і розчарування, зміна політичної атмосфери, виникнення феномену «авторитарної ностальгії»; гостро ставить питання про виживаємість молодих демократій.

Зміст демократичний політичний суспільство

Вступ

Розділ ?. Сутність транзитного суспільства в сучасній Україні

1.1 Характеристика та специфіка перехідного суспільства

1.2 Технологія транзиту та стилі політики

Розділ ??. Особливості політичних режимів у перехідному суспільстві

2.1 Порівняльна характеристика демократичних політичних режимів в країнах сучасної демократії

2.2 Риси демократичного політичного режиму в сучасній Україні

Висновок

Список використаної літератури