Трансформація народної сакральної архітектури і живопису Марамороша у XVII-XVIII століттях як відображення динаміки європейської культури - Автореферат

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтвНауковий керівник кандидат філософських наук, доцент Федорова Ірина Ігорівна, Національний технічний університет України “КПІ”, доцент кафедри філософії Офіційні опоненти доктор філософських наук, професор Бровко Микола Миколайович, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, професор кафедри теорії, історії та практики культури кандидат філософських наук, доцент Дорога Алла Євгенівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, доцент кафедри культурології Захист відбудеться “19 ”листопада 2002 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.850.01 у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв за адресою: 01015, Київ, вул. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв за адресою: 01015, Київ, вул.Яскравим прикладом цього явища є народна сакральна архітектура і живопис Марамороша, району, що міститься на пограниччі Східної і Західної Європи. Однак фрагментарність і описовість використаних для цих висновків мистецтвознавчо-аналітичних матеріалів, що виокремлюють специфічності рис народної сакральної архітектури і живопису Марамороша, не дають цілісного уявлення про динаміку тих змін, які відбуваються у їхніх формах, та відповідь на питання, які саме історично-світоглядні зрушення привели до них. Усе вищезазначене й обумовило вибір дисертанткою теми “Трансформація народної сакральної архітектури і живопису Марамороша у XVII-XVIII століттях як відображення динаміки європейської культури”. Мета дослідження полягає у виявленні світоглядних та художньо-стильових особливостей народної сакральної архітектури і живопису Марамороша у контексті європейського культуротворчого процесу XVII-XVIII століть. У ході дисертаційного дослідження було використано такі методи: аналітичний - у вивченні філософської, естетичної і культурологічної літератури для формування методологічних засад дослідження трансформації народної сакральної архітектури і живопису Марамороша у XVII-XVIII століттях; системний - для дослідження впливу європейських художніх стилів на українське народне сакральне мистецтво, а також зясування специфіки відображення європейської “картини світу” XVII-XVIII століть у народній сакральній архітектурі і живопису Марамороша; історичний - у реконструкції “картини світу” XVII-XVIII століть у Європі і лінії розвитку в її контексті народної сакральної архітектури і живопису Марамороша цього ж періоду; компаративний - у виявленні загальноєвропейських, національних та етнолокальних ознак народної сакральної архітектури і живопису Марамороша XVII-XVIII століть; метод моделювання - у реконструкції “первісного образу” памяток деревяної сакральної архітектури Марамороша XVII-XVIII століть; мистецтвознавчий - для дослідження композиційно-стильових особливостей тих із цих памяток регіону, які не знайшли достатнього висвітлення у науковій літературі.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження народної сакральної архітектури і живопису Марамороша у XVII-XVIII століттях” висвітлюється ступінь наукового розроблення проблеми та визначається система понять, на яких ґрунтується дисертаційний аналіз, а також основні напрямки дослідження. Найбільш адекватно у культурологічному плані динаміку трансформаційних зрушень у мистецтві відбивають дві категорії: стиль і світогляд. Розглядаючи у дисертації понятійний зміст, який різні наукові школи вкладають у розуміння категорії “стиль” (Дж.Акерман, М.Браун, Я.Бялостоцький, Г.Вельфлін, І.Вінкельман, Е.Гомбрих, Н.Гудман, М.Данилевський, М.Дворжак, Дж.Елкінс, І.Йоффе, Е.Кон-Вінер, О.Кривцун, Д.Кульбер, О.Лосєв, Е.Панофський, Е.Пасторі, Дж.Робінсон, А.Хаузер, М.Шапіро, О.Шпенглер та ін.), автор доходить висновку, що його визначають два аспекти: конструктивний (переважно, у мистецтвознавчих дослідженнях, з ним повязують особливості художніх форм, якими представлені модусні характеристики мистецької творчості у відношеннях між собою) та філософсько-естетичний (коли мова йде про художній процес у цілому). У другому розділі “Типові риси українського народного сакрального мистецтва в контексті стильових моделей художнього розвитку європейської культури XVII-XVIII століть”, що складається з двох підрозділів, розглядається специфіка художнього мислення, яку відбивають його архітектурні та образотворчі форми, їх світоглядно-стильові особливості у церковному будівництві та закономірності, що визначають у них динаміку історико-стильових трансформацій. У третьому розділі “Європейська художня “картина світу” XVII-XVIII століть у народному сакральному мистецтві Марамороша”, що складається з двох підрозділів, здійснено порівняльний аналіз соціокультурних факторів, що визначили характерні риси “картини світу” у західноєвропейському та українському мистецтві на території Марамороша та її змістовних характеристик.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ