Трансформація музею як соціокультурного інституту (ХХ - початок ХХІ століття) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукЗахист відбудеться “17” лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 в Київському національному університеті культури і мистецтв за адресою: 01133, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв за адресою: 01133, м. В дисертації розглядаються процеси трансформації музею як соціокультурного інституту. Розглянуто трансформаційні процеси у вітчизняних музеях, розкривається вплив ідеологічних, політичних та економічних чинників на розвиток музейної установи в певних соціокультурних умовах. Розкриваються можливості використання новітніх інформаційних технологій в діяльності музею, аналізуються форми і методи фінансового забезпечення процесів трансформації музейних установ, що передбачають удосконалення нормативно-правової бази, оптимізацію кадрової політики.Значна роль у цьому процесі належить музеям як скарбницям духовної спадщини, центрам культурно-духовного відродження народу, що сприяють гуманізації суспільства, ствердженню української нації як самостійної одиниці світової спільноти. В умовах переходу від однієї соціально-політичної системи до іншої музейні установи зазнають значних змін, що зумовило необхідність теоретичного осмислення та всебічного аналізу трансформації музею як соціокультурного інституту в контексті глобалізаційних процесів і повязаних з ними агресивних інокультурних впливів. Незважаючи на ґрунтовні наукові дослідження музейної проблематики (розширення соціальних функцій - О.Ванслова, М.Гнєдовський, В.Дукельський, А.Дьячкова, І.Іксанова, Н.Макарова, Д.Равикович, А.Фролов, концепції музейного предмета - В.Арзамасцев, В.Кондратьєв, А.Разгон, музейний менеджмент і маркетинг - Б.Лорд, Т.Юренєва), доводиться констатувати, що сутність, характерні особливості трансформації музею як соціокультурного інституту, його роль і місце в контексті національних та глобалізаційних процесів досліджені недостатньо. Дисертація виконана в руслі пріоритетної культурологічної проблематики, і розвиває один із наукових напрямів, передбачених планами науково-дослідної роботи кафедр теорії та історії культури (“Культурні процеси в суверенній Україні”, “Інтеграція України до світового культурного простору”) і музеєзнавства („Збереження й охорона історико-культурної спадщини України”) Київського національного університету культури і мистецтв. Досягнення наукових цілей зумовило використання спеціальних історичних методів для опрацювання джерельної бази дослідження, накопичення первинних даних, вивчення досвіду діяльності музеїв зарубіжжя, трансформації форм і методів їх роботи та загальнонаукових методів - системного, функціонального та структурного - для визначення організаційних форм функціонування музейних установ, напрямів і змісту їх діяльності; методів аналізу та синтезу для вивчення філософської, історичної, соціологічної, культурологічної літератури з питань розвитку музею як соціокультурного інституту.У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації та її звязок з планами і науковими програмами, сформульовано мету і завдання роботи, зясовано хронологічні межі і визначено обєкт, предмет і методи дослідження.Досліджуються напрями розвитку музеїв, дискутується питання про їх можливе відчуження від технотронної культури майбутнього, що ґрунтується на визнанні соціальної замкненості музею і його пріоритетної функції зберігання, ігноруючи при цьому функцію комунікації (А. Важливим для характеристики діяльності музею як соціокультурного інституту є опубліковані матеріали: основні законодавчі і нормативні акти, що визначають функціонування галузі (Закон України “Про музеї та музейну справу”, Закон “Про благодійництво і благодійні організації”, стаття 22 Конституції України, “Основи законодавства України про культуру”). Аналіз періодичних видань, зокрема журналів “Мир музея”, “Museum”, “Телекоммуникация и информатизация образования”, “Вопросы философии”, дозволив визначити актуальні проблеми організації і планування діяльності музеїв, вдосконалення системи підготовки і перепідготовки музейних кадрів відповідно до вимог суспільства з ринковою економікою - менеджерів, маркетологів, економістів тощо, створення інформаційно-пошукових баз даних та віртуального музею. У другому розділі - „Розвиток музею як соціокультурного інституту” - охарактеризовано історико-культурні передумови становлення і розвитку музею як соціокультурного інституту, проаналізовано теоретичні підходи до визначення соціальної сутності музею, уточнено понятійний апарат дослідження, розглянуто загальні закономірності функціонування музеїв у контексті сучасних соціокультурних процесів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ