Трансформація концепцій етнічності (кінець ХІХ–початок ХХІ ст.) - Автореферат

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Кожолянко Георгій Костянтинович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри етнології, античної та середньовічної історії, голова Буковинського етнографічного товариства Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Юрій Михайло Федорович, Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, завідувач кафедри економічної теорії кандидат історичних наук, доцент Петрова Наталія Олександрівна, Одеський національний університет імені І.І. Захист відбудеться «15» грудня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.051.05 у конференц-залі Будинку Вчених Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника: 76025, м.Від початку становлення етнології як самостійної науки проблема сутності етносу, його основних складових викликала чимале зацікавлення у науковців. Особливо важливим видається питання означення сутності понять «етнос», «етнічність», «етнічна ідентичність», «етнічна група». Можна зробити висновок про існування наукової проблеми, а саме недостатнього аналізу наявних етнологічних знань для адекватної науково-теоретичної оцінки динаміки концепцій етнічності, а також тих основних компонентів, які складають ядро етнічності, підходів у розумінні цих компонентів. У дисертації використовуються такі методи: системно-структурний - при проведенні аналізу складників етносу та етнічності; герменевтичний підхід до інтерпретованого тексту, який дозволяє обєктивно дослідити праці науковців; порівняльно-історичний - при вивченні історико-філософських та соціокультурних передумов формування окремих наукових концепцій щодо розуміння етносу; історико-генетичне порівняння застосовано при вивченні явищ, що мають спільне історико-стадіальне чи генетичне походження; метод компонентного аналізу впроваджено з метою дати цілісну характеристику етнічних спільнот, описати складові компоненти етносів; метод моделювання застосовано для створення моделі «національного характеру»; метод типологічного аналізу використано для систематизації й аналізу емпіричного матеріалу; аналізу й синтезу - в ході формування власних висновків; міждисциплінарний - при визначенні змісту понять «етнос», «нація», «етнічна група», «етнічна ідентичність». Конкретніше сутність та ступінь новизни даного результату можна подати у таких положеннях: 1) обґрунтовано стадії розвитку уявлень про етнічність, відповідно продемонстровано, що розвиток етнологічної науки неможливий без подальшого збагачення емпіричної бази та методології дослідження; 2) проаналізовано ряд концепцій етнічності у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі; 3) окреслено тенденції примордіалістського розуміння етнічності у дослідженнях сучасних українських етнологів та плюралізму підходів до визначення цього феномену у представників різних галузей соціогуманітарного знання; 4) удосконалено концептуалізацію етнічності; 5) шляхом порівняльного аналізу етнологічного, етносоціологічного, етнопсихологічного підходів виявлено специфіку феномену етнічності; 6) зясовано, що ефективність застосування теоретичних підходів у практичній площині нерозривно повязана з ментальністю та явищами духовної культури народу; 7) дістало подальший розвиток положення про те, що у етнолого-гуманітарних дослідженнях доби глобалізації актуалізується потенціал класичних методологій, які, однак, адаптовано до викликів сьогодення.Вивчення проблеми етнічності, повязане з дослідженнями питань етносу, нації, етнічної групи, етнічної ідентичності, етнічної свідомості, психологічних особливостей, національного характеру з позицій етнологічної науки, являє собою важливий і перспективний напрямок. У першу чергу особливу увагу було звернуто на необхідність ретельного вивчення проблем етнічності, висвітлених у працях зарубіжних (Б.Андерсон, П.Ван де Берге, П.Брас, Д.Горовіц, В.Соллорс, Г.Ганс, К.Гірц, Е.Гобсбаум, Е.Геллнер, В.Ісаїв, Дж.Рейтс, Е.Сміт, Р.Дженкінс, Н.Глейзер та Д.Мойніхен), радянських (Ю.Бромлей, В.Алексеєв, Н.Чебоксаров, К.Чистов, С.Брук, П.Кушнер, Л.Дробіжева, С.Токарев, В.Левкович) та вітчизняних (С.Павлюк, Б.Савчук, М.Степико, М.Тиводар, М.Балагутрак, А.Пономарьов, В.Кафарський, М.Обушний, Г.Скрипник, М.Юрій, Г.Кожолянко, А.Колодій, Г.Лозко, О.Нельга, І.Буркут) дослідників. У першому підрозділі «Визначення поняття етносу в етнології у кінці ХІХ - першій половині ХХ ст.» зазначено, що в етнологічній науці окресленого періоду було сформовано ряд впливових шкіл та напрямків (еволюціонізм, дифузіонізм, соціологічна школа, функціоналізм та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ