Трансформація громадян еллінської ойкумени у птолемеївських підданих - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРоботу виконано на кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Ставнюк Віктор Володимирович Київський Національний університет імені Тараса Шевченка кафедра історії стародавнього світу та середніх віків Офіційні опоненти: доктор історичних наук Зубар Віталій Михайлович Інститут археології НАН України провідний науковий співробітник відділу античної археології (м. Каразіна, кафедра історії стародавнього світу та середніх віків Захист відбудеться "11 ”лютого 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.01 в Інституті сходознавства ім.В основі цієї роботи знаходяться явища і процеси, повязані зі зміною соціально-політичного статусу представників еллінізованого світу, котрі іммігрували до елліністичного Єгипту. Ця зміна полягала у трансформації громадян грецьких полісів і вихідців з царств балканського регіону в підданих централізованої абсолютистської монархії східного типу, якою був птолемеївський Єгипет. Дисертація співзвучна з дослідженнями по античній греко-римській історії, що проводяться на кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мета дисертації полягає в аналізі процесу трансформації громадян еллінської ойкумени у птолемеївських підданих, у дослідженні цього явища, в установленні його значення в історії як елліністичного Єгипту, так і держави Птолемеїв у цілому. У ході дослідження виявлено чинники, що обумовлювали необхідність трансформації іммігрантів до елліністичного Єгипту у підданих східної абсолютистської монархії; проаналізовано ряд внутрішньополітичних заходів перших Птолемеїв, таких як: створення всепроникаючої державно-правової системи і централізованого адміністративно-бюрократичного апарату, запровадження династичного культу та культу бога Серапіса, єгиптизація нижньої та середньої адміністративної ланки тощо у контексті трансформації еллінізованих прибульців у підданих та подолання перешкод на її шляху; зясовано механізми впливу предмету дослідження на загальний історичний розвиток держави Птолемеїв.Для якомога повнішого аналізу процесу трансформації громадян еллінської ойкумени на птолемеївських підданих, передумов і наслідків цього процесу, у роботі використовувалися всі групи джерел, що існують у розпорядженні сучасних дослідників як птолемеївського Єгипту, так і елліністичного періоду в цілому. Нарешті, твори античних міфографів дають змогу простежити причини ототожнення тих чи інших грецьких і єгипетських богів, активного залучення еллінізованих іммігрантів до культів священних тварин, що, в свою чергу, дозволяє пояснити легкість, з якою єгипетська релігія поширилась серед прибульців, розкрити механізми зближення греко-македонян і єгиптян. Як і в випадку з папірологічними джерелами, у цьому дослідженні використано дві основні групи епіграфічних джерел: грекомовні та ті, що написані давньоєгипетською мовою (до останніх я відношу і почесні декрети жерців Давнього Єгипту, виконані обома мовами, оскільки ця категорія написів вийшла саме з єгиптомовного середовища). Перша група цих джерел висвітлює засади, на яких базувалися стосунки Птолемеїв з місцевим жрецтвом, друга ж група дозволяє скласти певну уяву про етнічний аспект кадрової політики нових володарів країни Нілу. В результаті, було зроблено висновок, згідно з яким порівняна відсутність інтересу до вивчення процесу трансформації еллінізованих іммігрантів у птолемеївських підданих є наслідком аксіоматичного визнання абсолютного характеру царської влади у елліністичному Єгипті і наявності у цій країні колоніальної ситуації.Обєктивно обумовлений, складний, тривалий процес трансформації був нерозривно повязаним з загальним історичним розвитком держави Птолемеїв. Новоутворена держава з ряду причин (у першу чергу - історичного характеру) успадкувала низку традиційних єгипетських, македонських і грецьких рис, явищ і тенденцій, які умовно можна назвати відповідно "фараонівською”, "македонською” і "грецькою” спадщинами. Але, щоб стати подібно давнім фараонам дійсно повновладними господарями свого маєтку (Єгипту) і таким чином отримувати від його експлуатації максимальні прибутки, Птолемеям було необхідно, згідно іншій місцевій суспільно-політичній традиції, перетворити всіх жителів країни на своїх підданих. Оскільки вищевказаній трансформації повинні були підлягати й іммігранти з еллінської ойкумени, цьому процесу значно заважали македонські та еллінські традиції і політичні інституції. Володарі елліністичного Єгипту також намагались створити розгалужений державно-адміністративний апарат, який був би слухняним виконавцем монаршої волі і безвідмовним механізмом для втілення в життя будь-яких задумів сильного, ініціативного монарха.

Основний зміст роботи