Трансдисциплінарний підхід до вивчення системних порушень мовлення - Статья

Трансдисциплінарний підхід до вивчення системних порушень мовлення

Н.А. ЛопатинськаТрансдисциплінарний аналіз теоретичної та науково-методичної літератури дозволив виявити суттєві протиріччя між: - потребою в удосконаленні корекційної допомоги дітям із системними порушеннями мовлення і недостатністю експериментальних доказів ролі мозкової готовності в структурі різних мовленнєвих розладів; затребуваністю методів обстеження мовних, мовленнєвих і комунікативних процесів в практиці логопедичної роботи з дітьми, що мають системні порушення мовлення, і роздробленістю комплексної (нейропсихологічної, нейролінгвістичної і логопсихологічної) діагностики системних порушень мовлення; Вивчення і розуміння трансдисциплінарних знань теорії системних порушень мовлення дозволять в подальшому сформулювати базові положення логокорекційної роботи з дітьми з системними порушеннями мовлення. востребованностью методов обследования языковых, речевых и коммуникативных процессов в практике логопедической работы с детьми, имеющими системные нарушения речи, и малой разработанностью комплексной (нейропсихологической, нейролингвистической и логопсихологической) диагностики системных нарушений речи; Проблема вивчення особливостей мовленнєвого дизонтогенезу і розробки диференційованого підходу до діагностики та корекції системних порушень мовлення є актуальною та загальнозначущою проблемою суспільства, що зумовлено: різким збільшенням кількості дітей із складними, системними мовленнєвими порушеннями; ускладненням симптоматики і патогенезу мовленнєвого розвитку; багатомодальними та поліморфними проявами у всіх ланках і на всіх рівнях мовно-мовленнєво-комунікативного механізму та впливом мовлення на когнітивну, сенсорно-перцептивну, афективно-вольову складові психічної діяльності людини.Шеремет та ін. розширюють наукові уявлення про природу аномалій мовленнєвого розвитку та є фундаментом подальших розробок диференційованої класифікації системи мовленнєвих порушень. Аналіз літератури, що стосується цього питання, показує, що сутність поняття «системні порушення мовлення» не стало результатом інтеграції найважливіших досягнень в галузі психолінгвістики, нейропсихолінгвістики, нейропсихології, логопсихології, психофізіології, логодидактики і багатьох інших, суміжних з логопедією наукових дисциплін. Задля вивчення аномалій мовного, мовленнєвого та комунікативного розвитку на часі виникнення такої дисципліни, як нейродидактика, яка б інтегрувала методологію, концептуальний апарат, теоретичні та експериментальні дані, отримані в рамках зазначених вище дисциплін. Таким чином, застосування трансдисциплінарного підходу додало б таку кількість додаткових параметрів, одночасний облік яких виявиться неможливим без застосування системного підходу. Перспективи подальших розвідок з цього напрямку: створити експериментальну адресну методику корекції мовномовленнєвого розвитку для дітей із системними порушеннями мовлення, апробувати та оцінити ефективність її впровадження в систему логопедичної допомоги.