Трагедія сучасної людини у побутовому злочині у романі Стендаля "Червоне і чорне" - Курсовая работа

Стендаля без перебільшення можна вважати одним із найоригінальніших романістів ХІХ ст. Бурхливі історичні і соціально-політичні події у Франції довели, що життя і доля людини залежать не тільки від її вдачі, але й, у першу чергу, від умов, в яких людина згідно взаємозвязку між характером людини і історичними умовами, які його сформували, існує. У своєму романі "Червоне і чорне" письменник створив панорамну картину суспільного життя Франції часів Реставрації, зобразив представників різних верств населення, суспільних класів, розкрив основні політичні і моральні конфлікти. Творчі принципи письменника, якими він керувався в роботі над романом "Червоне і чорне", дали можливість вивести яскраві й правдиві характери, розкрити їхню психологію. В романі "Червоне і чорне" органічно поєднані риси психологічного роману (глибина розкриття внутрішнього життя персонажів) і роману філософського, в якому автор порушує найактуальніші й найскладніші проблеми історії, політики й естетики.Саме Стендалю належить першість в обґрунтуванні головних принципів і програми формування реалізму, теоретично заявлених у першій половині 1820-х років, коли ще панував романтизм, і незабаром блискуче втілених у художніх шедеврах видатного романіста XIX ст. Народившись за 6 років до Великої французької революції - 23 січня 1783р. на півдні Франції, у Греноблі, Стендаль вже в дитячі роки виявився свідком грандіозних історичних подій. Стендаль був відданий у Центральну школу Гренобля. Старанний учень великих просвітників: Монтескє і Гельвеція, їхнього послідовника Дестюта де Трасі, основоположника “філософської медицини” Кабаніса, і, спираючись на кращі розуми епохи просвітництва, Стендаль стає літератором в стилі реалізму. При цьому письменник, будучи, як і його вчителі-філософи, просвітником, найважливіше значення додасть соціальному середовищу, вихованню й особливостям епохи у формуванні особистості і самого “способу” її “полювання за щастям”.Основними композиційними прийомами цього твору були контраст (у назві, системі образів, характері головного героя, його пориваннях та дійсності) та градація, яка дозволила крок за кроком панорамно відтворити життя Франції від провінційного містечка до столиці, від дрібного міщанина до аристократа, показав, як честолюбство завойовувало провідні позиції в душі героя і як він прийшов до розуміння хибності обраного шляху. Республіканця і наполеонівського солдата, який писав під псевдонімом “барон де Стендаль, кавалерійський офіцер”, глибоко обурювали подібні тлумачення, і він створив роман, в центр якого поставив простолюдина із гарячою кровю (Червоне), який народився в епоху, коли старі форми життя знову повернулися на арену, в мертвий сезон епохи Реставрації (Чорне). Ядро не змінюється, ані за життя однієї людини, ані за життя всіх тих людей, які стають його носіями на протязі розвитку історії. І якщо роман з мадам де Реналь виникає спочатку через честолюбство хлопця-простолюдина, якому приємно закохати в себе даму із суспільства, перед яким його родичі повинні ламати капелюхи, то роман з Матільдою де Реналь є вже справжньою грою із долею. Форми цієї вільної або мимовільної залежності літературного персонажа - від деякої подібності внутрішніх, частіше зовнішніх рис, що дбайливо культивується самим героєм, і супроводжується іронічною авторською інтонацією (такий Герман у “Піковій дамі”), від замилування, що бачить в імператорі ідеал людини дії (Жульєн Сорель, Фабриціо дель Донго з “Пармській обителі”) до спроби напряму помірятися із можливостями Бонапарта (внутрішньо залишаючись холодним і далеким його внутрішній суті), співвіднестись з його долею: “... чи зможу преступити, адже він зміг, він преступав, посилаючи на загибель тисячі” ,[17, с.Проведене курсове дослідження дає можливість дійти наступних висновків: Стендаля без перебільшення можна вважати одним із найоригінальніших романістів ХІХ ст.. Бурхливі історичні і соціально-політичні події у Франції довели, що життя і доля людини залежать не тільки від її вдачі, але й, у першу чергу, від умов, в яких людина згідно взаємозвязку між характером людини і історичними умовами, які його сформували, існує. У своєму романі "Червоне і чорне" письменник створив панорамну картину суспільного життя Франції часів Реставрації, зобразив представників різних верств населення, суспільних класів, розкрив основні політичні і моральні конфлікти. Роман "Червоне і чорне" - це не просто історія краху надій на щастя і служіння реальній справі, а трагедія героїчного характеру, який не зміг себе проявити по-справжньому в затхлій атмосфері Реставрації і обрав смерть як єдиний засіб зберегти чистоту душі. Трагедія сучасної людини в побутовому злочині роману полягає саме в цих внутрішніх переживаннях героя: Сорель намагається бути “кращим” в світі тих, на кого він ніколи не буде схожий-в світі міщанства, традицій, причепурених дам, які поряд із виродженими аристократами намагаються уподібнюватися шляхетним людям минулого.

2.1 Символічний зміст назви твору. Проблематика твору