Традиційний та малоінвазивний остеосинтез в травматології - Автореферат

ІНСТИТУТ ПАТОЛОГІЇ ХРЕБТА ТА СУГЛОБІВ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукРобота виконана в Інституті травматології та ортопедії АМН України Науковий консультант: доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Гайко Георгій Васильович, Інститут травматології та ортопедії АМН України, директор, завідувач клініки патології суглобів Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Попсуйшапка Олексій Корнілійович, Харківська медична академія післядипломної освіти, проректор з наукової роботи, професор кафедри травматології, ортопедії та комбустіології доктор медичних наук, професор Фіщенко Володимир Олександрович, Вінницький національний медичний університет ім. Пирогова МОЗ України, кафедра травматології, ортопедії та ВПХ доктор медичних наук, професор Поливода Олександр Миколайович, Одеська обласна лікарня МОЗ України, завідувач ортопедо-травматологічним відділенням Захист відбудеться 24 березня 2005 р. об 11.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.607.01 Інституту патології хребта та суглобів імені професора М.І.Якщо в більш розвинутих країнах інвалідність унаслідок травм знаходиться на рівні 1-1,5% у разі закритих переломів і 3-4% - у разі відкритих, то в Україні інвалідність за період 1992-1995 рр. становить від 9,3 до 10,5% (Г. В. Ці дані свідчать про необхідність подальшого вдосконалення тактики та методів лікування хворих з переломами, впровадження у практику тих методів, апаратів та імплантатів, які б дали змогу знизити інвалідність та терміни лікування пацієнтів. У звязку із значним ростом летальності та інвалідності за останні роки, посилилася зацікавленість до проблеми діагностики та лікування політравм, а саме щодо переваг первинного остеосинтезу над поетапною медичною допомогою хворим із поєднаною травмою, внаслідок якої інвалідність досягає 20-50% і основною причиною є ушкодження опорно-рухового апарату. У звязку із значною кількістю незадовільних результатів у разі застосування тактики віддаленого лікування переломів у хворих із поєднаними травмами постає питання про доцільність застосовування первинного остеосинтезу, перевагами якого є: покращення результатів лікування, полегшення догляду і виконання лікарських діагностичних процедур (А.К. Узагальнити досвід використання традиційних методів хірургічного лікування переломів довгих кісток та кісток тазу, застосованих згідно з класичними правилами стабільно-функціонального остеосинтезу, розробити нові методи розвитку остеосинтезу, спрямовані на підвищення ефективності лікування хворих.Остеосинтез інших сегментів проводили рідше: із загальної кількості випадків хірургічного лікування переломів остеосинтез з приводу переломів плечової кістки виконано у 487 (10,4±1,4%) хворих, кісток передпліччя - у 326 (6,9±1,4%), з приводу переломів кісток тазу - 105 (2,2±1,2%), вертлюгової западини - 80 (1,7±1,3%), кісточок - 554 (11,5±1,4%). У системі методів СФО було застосовано пластини (52,5±0,7%), апарати зовнішньої фіксації (19,4±0,6%), 8-подібний дротяний серкляж (5,8±0,3%), остеосинтез гвинтами (11,4±0,5% ), стержнями (4,4±0,3%) і комбінованими засобами (6,4±0,4%). У 98 хворих з черезвертлюговими переломами типу А1-А3 остеосинтез здійснювали пластиною під кутом 95 градусів, 189 хворим з переломами типу А2 - пластинами під кутом 120 і 130 градусів, 13 пацієнтам остеосинтез проведено динамічними гвинтами, 33 пацієнтам - комбінованими засобами фіксації. Стабільно-функціональний остеосинтез дистального відділу стегнової кістки виконано 124 хворим, із них остеосинтез гвинтами - 6 хворим, апаратом зовнішньої фіксації - 22, пластинами під кутом 95 градусів - 34, прямими пластинами - 58. З метою стабілізації переломів усім хворим протягом першої доби після поранення була виконана первинна хірургічна обробка та остеосинтез стержневим апаратом, а після заживлення ран мяких тканин виконаний екстракортикальний остеосинтез.Розроблено новий напрямок хірургічного лікування переломів - малоінвазивний остеосинтез, основними задачами якого є збереження кровообігу періостальних тканин, що залишилися навколо зони перелому, та зменшення часу оперативного втручання. Основними відмінними особливостями малоінвазивного остеосинтезу є застосування малих хірургічних доступів зі збереженням звязку відламків з прилеглими мякими тканинами шляхом закритого співставлення відламків та застосуванням фіксаторів з малою площею контакту, які забезпечують стабільну їх фіксацію. Принципи малоінвазивного остеосинтезу реалізуються шляхом використання розроблених нами пластин з мінімальним контактом, інтрамедулярних стержнів та позавогнищевих зовнішніх стержневих апаратів. Малоінвазивний остеосинтез особливо показаний та має переваги порівняно з традиційним у хворих із закритими оскольчатими переломами довгих кісток типу В і С, з ушкодженням мяких тканин 3-5-го ступеня, з відкритими переломами 2-3-го ступеня, а також у випадках одночасного остеосинтезу в разі множинних переломів та поєднаних травм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ