Традиційне скотарство населення Українського Середнього Полісся (друга половина XIX–перша третина XX століття) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукАНОТАЦІЯ скотарство український полісся Традиційне скотарство населення Українського Середнього Полісся (друга половина XIX - перша третина ХХ ст.). У дисертації досліджено фактори впливу на стан скотарства населення Українського Середнього Полісся у другій половині XIX - першій третині ХХ ст. та основні тенденції розвитку цієї галузі, значення домашніх тварин у життєво-господарському укладі поліщуків, їхні традиції щодо стійлового утримування худоби, організації та ведення пастівницького господарства, матеріально-побутових умов життя пастухів, а також інноваційні явища в цій ділянці народної культури, появу яких зумовило розширення сфери товарно-грошових відносин на селі.Заселення північних районів України історично сягає епохи мезоліту. Крім того, внаслідок Чорнобильської аварії було відселено значну кількість мешканців Полісся, що прискорило розрив етнокультурних звязків поколінь. Усвідомлюючи реальну загрозу збереженню народної культури населення радіоактивно забрудненої території України, науковці розробили державну програму дослідження ураженого етнокультурного континууму, конкретною реалізацією якої і є пропонована дисертаційна праця. Обєкт дослідження - традиційне скотарство, яке в етнографічній літературі визначається як тип господарства чи господарський уклад, що базується на утримуванні й розведенні стадних копитних тварин у домашніх умовах, а предмет вивчення - ознаки та специфічні риси традиційного скотарства населення Українського Середнього Полісся, особливості побутових взаємовідносин між людьми, які виникали у процесі його функціонування. Основне завдання дисертації полягає в тому, щоб дослідити: - стан етнографічного вивчення традиційного скотарства в Україні загалом і на теренах Середнього Полісся зокрема;У першому розділі “Історіографія та проблеми методології” зясовується стан етнографічного вивчення традиційного скотарства поліщуків у взаємозвязку зі ступенем наукової розробки проблеми цього виду заняття в Україні загалом. З цього погляду особливо цінними є матеріали перепису худоби, проведеного у Київській губернії в 1912-1913 рр. На підставі названих статистичних джерел можна зясувати як масштаби, так і тенденції розвитку скотарства на Поліссі в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Гладкого містять відомості про локальні особливості традиційного скотарства Київського Полісся, організацію та форми випасу худоби жителями Овруччини, першовигінну обрядовість. Другий розділ дисертації - “Скотарство в системі господарської діяльності населення Українського Середнього Полісся” - складається із трьох підрозділів: “Основні фактори і тенденції розвитку”, “Господарсько-економічне значення скотарства. У другій половині ХІХ ст. поліщуки, як і жителі інших регіонів України, а також білоруси та росіяни, утримували домашніх тварин переважно місцевого походження, для яких були характерні такі ознаки: невиразний екстерєр, низька продуктивність, повільне дозрівання та пізня зрілість, невибагливість до умов утримування та стійкість до захворювань.явище складне і багатогранне, у звязку з чим воно становить інтерес як важливий обєкт наукового дослідження в контексті вивчення проблем формування етнографічної специфіки народної культури місцевого населення, українців та словян загалом. Природно-кліматичні умови досліджуваного краю, його господарсько-географічна специфіка, а також структура земельних угідь та наявність доволі обширних площ, придатних для використання як пасовища, у поєднанні зі сталою історичною етнокультурною традицією, були сприятливими передумовами для утримування та розведення домашніх тварин різних видів. Пастівництво поліщуків визначалося: довготривалим сезоном випасу домашніх тварин; раціональним, почерговим використанням земельних угідь, зокрема й орних земель та сінокосів; комплексом організаційних форм випасу худоби, в яких помітні різновікові нашарування, зумовлених збереженням у суспільно-економічному житті місцевого населення пережитків колективного землеволодіння та землекористування; функціонування пастуших колективів на підставі норм звичаєвого права, якими регламентувалася процедура та терміни наймання, права та обовязки пастухів, розмір та терміни оплати їхньої праці. Каталізатором виступали товарно-грошові відносини, які проникали у цю сферу у контексті подальшого розвитку капіталізму і зумовили якісні зміни у практиці ведення скотарства як населення досліджуваного регіону, так і України загалом. Зростання товарності скотарства вплинуло на збільшення поголівя домашніх тварин із покращеними господарсько-корисними властивостями, зумовило певні якісні зміни в утримуванні та годівлі домашніх тварин, в догляді за ними.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ