Традиційна поховальна обрядовість слов"янського населення Південно-Західної України середини ХІХ-ХХ ст.: ритуальна структура та її статевовіковий аспект - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИНауковий керівник: доктор історичних наук, професор, Станко Володимир Никифорович професор кафедри археології та етнології України Одеського національного університету ім. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, Курочкін Олександр Володимирович, провідний науковий співробітник відділу "Український етнологічний центр" Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Рильського НАН України кандидат історичних наук, доцент Босий Олександр Георгійович, зав. кафедрою образотворчого мистецтва та дизайну мистецького факультету Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Захист відбудеться "_26_" _лютого_ 2004 р. о __14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.227.01 в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.Один з важливих процесів, який супроводжує розбудову незалежної України, є відродження національної самосвідомості українців та інших народів, що населяють територію держави. Дослідження традиційної поховальної обрядовості регіону зумовлюється недостатністю її етнографічного вивчення взагалі, і зокрема на матеріалах українського, російського та болгарського населення краю. Обєктом дослідження є українське, російське та болгарське населення Південно-Західної України, - тобто усієї Одеської області і прилеглих до неї районів Миколаївської області, в той час як його предметом виступає поховально-ритуальна сфера традиційної культури даних народів регіону та відображення в цій сфері статевовікової диференціації соціуму. Територіально дослідження окреслюється західною частиною Південної (Степової) України, що відповідає в ХІХ - на початку ХХ ст. південним (Аккерманському та Ізмаїльському) повітам Бессарабської губернії, а також західним (Одеському, східній частині Тираспольського і південній Ананіївського) повітам Херсонської губернії, що складає на даний момент більшу частину Одеської та західні райони Миколаївської областей. Кінцева мета дисертації підпорядкована проблематиці етнокультурної історії України, зокрема питанням етнокультурної взаємодії українців з іншими народами тих її районів і областей, які здавна характеризуються виразним поліетнічним складом місцевого сільського населення - основного носія етнічних традицій, самобутньої спадщини матеріальної і духовної культури.У першому підрозділі "Поховальна обрядовість українців, росіян, болгар: до історії етнологічного вивчення в Україні" висвітлюється основна наукова спадщина, присвячена питанням змісту, походження етнічній, регіональній своєрідності даної обрядовості та її окремих структурних складових. Це значно полегшує наше завдання щодо характеристики історії вивчення традицій похорону та поховання протягом саме зазначеного періоду. Наведений у дослідженні матеріал систематизовано та розділено на певні тематичні частини, тобто окремо представлені прикмети, що віщували смерть, підготовка до поховання (окремо розглядається підготовка дітей, дівчат, жінок, парубків, чоловіків), потім приготування труни та могили та поминання, окремо розглянуто самогубців та потерчат. У другому розділі "Структура та зміст поховальної обрядовості українського, російського та болгарського населення регіону: спільне та особливе" розглянуто світоглядні уявлення про смерть та душу, простежено особливості похоронно-поминального циклу обрядів словянського населення Південно-Західної України з послідовним розглядом його складових частин. У другому підрозділі характеризується та аналізується у порівняльному плані цикл поховальних обрядів українців, росіян та болгар за такими його структурними частинами: підготовка до поховання, обряди та звичаї, що здійснюються під час похорону, тобто з моменту смерті до приходу на кладовище і власне поховання.Зокрема, категорії "стать" та "вік" стають обєктом уваги дослідників щодо вивчення особливостей формування різних соціо-суспільних груп у структурі традиційно-культурного середовища, розробки категоріально-понятійної вікової термінології, а також щодо розуміння проблем вияву статевовікових чинників в етносексології, питань формування етнічних стереотипів поведінки та гендерних відносин. Зазначений широкий етнологічно-профілевий спектр статевовікової проблематики співвідноситься також з завданнями суміжних історичних дисциплін, зокрема археологічної науки, де за матеріалами тих чи інших давніх культур здійснюються етнічні соціально-диференціальні реконструкції. В цілому він мінімум двічі відбиває лімінальну ("порогову") фазу, у якій опиняється ритуальний субєкт, - спочатку помираючий (за опозицією цей світ/смерть), тоді власне померлий (смерть/той світ), - і стосовно якого в сфері світоглядних уявлень традиційного колективу актуалізуються як властивості його минулого і майбутнього (позагробового) стану, так і ознаки переходу з цього світу у потойбічний світ взагалі й

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ