Традиційні зимові календарні обряди як об’єкт етнолінгвістичного дослідження - Дипломная работа

Міністерство освіти і науки України Житомирський державний університет імені Івана Франка Кафедра української мови Номінація традиційних календарних зимових обрядів Овруцького району Житомирської області в етнолінгвістичному аспекті Дипломна робота з української мови на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (спеціальність - українська мова і література) студентки 55 групи філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка Помінчук Тетяни Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор В.Л. Конобродська Житомир - 2005 План Вступ Розділ 1. Номінація традиційних зимових календарних обрядів Овруцького р-ну Житомирської обл. у системі різнопланових (вербальних і невербальних) одиниць цілісного культурного тексту як реалізація елементів плану змісту 2.1 Номінація традиційних календарних зимових обрядів, віднесених до свята Андрія, у говірках Овруцького р-ну Житомирської обл 2.2 Номінація традиційних календарних зимових обрядів, віднесених до свят Різдва та Нового року, в говірках Овруцького р-ну Житомирської обл. 2.2.1 Обряд запрошення міфологічного персонажа на Багату вечерю у говірках Овруцького р-ну Житомирської обл 2.2.2 Бешкетування молоді напередодні Нового Старого року та його номінація у говірках Овруцького р-ну Житомирської обл 2.3 Номінація традиційних календарних зимових обрядів, віднесених до свята Водохреща, у говірках Овруцького р-ну Житомирської обл Розділ 3.Номінація традиційних календарних зимових обрядів Овруцького р-ну Житомирської обл. як одна з тематичних груп лексики 3.1 Основні лексико-семантичні групи номінації традиційних календарних зимових обрядів Овруцького р-ну Житомирської обл., її склад і семантична структура у відношенні до інших систем (діалектних та літературної мови) 3.2 Особливості функціонування обрядової номінації традиційних календарних зимових обрядів Овруцького р-ну Житомирської обл. 3.3 Типи номінації традиційних календарних зимових обрядів Овруцького р-ну Житомирської обл. за належністю до лексико-граматичних класів, за структурою та ознаками походження Висновки Список обстежених населених пунктів Література Додатки Вступ У побуті українців важливе місце займає календарна обрядовість, що становить складний комплекс свят упродовж усього року. Традиційні народні свята й обряди, які дійшли до нас з глибини віків, - це справжня духовна скарбниця нашого народу. Кожна магічна дія, акт, слово, обрядові пісні - все це було колись магічними ритуалами, воно розкриває віру, світоглядні вірування, бажання, прагнення, життя та ідеали наших предків. Проте наявна зафіксована інформація про них, у тому числі про календарні обряди осінньо-зимового циклу, характеризується безсистемністю та фрагментарністю. Роботу розпочато з запису матеріалу традиційних зимових обрядів у селах Овруцького району Житомирської області за питальником, розробленим на основі поданого у навчальному посібнику „Курсова і дипломна роботи з етнолінгвістики” [див.: Конобродська 2003: 184-187], який у процесі роботи був доповнений і розширений з метою пристосування програми опитування до етнокультурних та мовних особливостей досліджуваних говірок і мікрокультур [див.: Виноградова 1982]. У майбутньому заплановано рівномірно обстежити весь середньополіський ареал за визначеною мережею, що нараховує 50 населених пунктів та передбачено укласти атлас зимових календарних обрядів і здійснити повний системний опис номінації та етнолінгвістичний аналіз осінньо-зимового комплекс У зимовій обрядовості поліських сіл Овруцького р-ну Житомирської обл. ще й зараз можна відшукати залишки особливостей етнічної історії населення, його народних естетичних ідеалів, традицій, моралі. Актуальність теми полягає у необхідності фіксації, збереження і всебічного вивчення явищ традиційної народної духовної культури архаїчних слов’янських ареалів, до яких належить Полісся. Цей вид обрядовості привертає увагу вчених давно. Матеріал викладений тут у хронологічному порядку, згідно з річним циклом свят: зимові святки, масниця, зустріч весни, „красная горка”, радуниця, день Юрія, перше травня, „семик”, трійця, русалії та ін. [Токарев: 10]. Кун, В. Шварц, в Англії - М. Мюллер, у Франції - Е. Бюрфун, М. Бреаль, в Італії - А. Де Губернатіс, в Росії - Ф. Буслаєв, О. Афанасьєв, О. Потебня, О. Міллер. О. Потебня зробив вагомий внесок своїми працями ще й тому, що у них намагався дослідити культ води у віруваннях нашого народу, його вплив на зимову календарну обрядовість. Так, наприклад, постало питання про те, до якої пори року віднести свято Калити. Тут - і „велике зимове свято” день Андрія, і „вечорниці на Катерини та Андрія”, і „андріївські звичаї”, і обряд „калити”, і „обрядова” гра „калита”. Кравченком припущення про приналежність калити до солярного культу О. Курочкін не сприйняв: „Правильність цих пояснень на сьогодні лишається спірною” [Курочкін 1978: 38]. У 1920-х роках утверджувалася думка про належність калити до свят сонячного циклу. Досліджуючи писанки, він відніс їх до атрибутів сонячного