Традиції й новації в науці. Наукові революції - Реферат

Кафедра суспільних наукЗ іншого боку, якщо розуміти науку як неодмінну зміну, новаторство, то в цій ситуації не можливо говорити про закономірності наукового пізнання взагалі, бо будь закономірність повязана з повторюваністю явищ (з так званими традиціями в науці). Саме від традиції, що склалася як у великій, так і в вузькоспеціалізованої науці, відштовхується вчений у винаході своєї нової оригінальної теорії. Можна стверджувати, що саме традиції утворюють скелет науки, саме вони визначають характер діяльності вченого. Очевидно, що нове знання не може випливати з нерозвязної суперечності між науковими традиціями та науковими революціями. Проблема традицій і новацій у розвитку науки завжди привертала увагу, але тільки Т.Кун вперше розглянув традиції як основний конструюючий фактор розвитку науки.Наука зазвичай представляється нам як сфера майже безперервної творчості, як сфера, де прагнення до нового є основним мотивом діяльності. У науці немає сенсу повторювати те, що вже зроблено нашими попередниками, отримувати заново ті знання, які вже увійшли в навчальні курси, переписувати чужі книги або статті. Здавалося б, що в цій ситуації не може бути й мови не тільки про традиції, а й про будь-які закономірності наукового пізнання взагалі, бо будь закономірність повязана з повторюваністю явищ. А тим часом саме традиції утворюють скелет науки, саме вони визначають характер діяльності вченого. Ось думка одного з творців сучасної фізики, Вернера Гейзенберга: «Ми переконані, що наші сучасні проблеми, наші методи, наші наукові поняття, щонайменше, випливають з наукової традиції, що супроводжує або направляє науку її багатовікової історії».Нормальна наука, згідно Куну, - це «дослідження, міцно спирається на одне або декілька минулих досягнень - досягнень, які протягом деякого часу визнаються певним науковим співтовариством як основа для розвитку його подальшої практичної діяльності». Кун писав «При найближчому розгляді цієї діяльності в історичному контексті або в сучасній лабораторії створюється враження, ніби природу намагаються витіснути в парадигму, як у заздалегідь збиту досить тісну коробку. Мета нормальної науки жодною мірою не вимагає передбачення нових видів явищ: явища, які не втручаються в цю коробку, часто, по суті, не беруться до уваги. Концепція Куна виглядала б марною фантазією, якби йому не вдалося переконливо показати, що нормальна наука здатна успішно розвиватися. Кун, однак, показав, що традиція є не гальмом, а, навпаки, необхідною умовою швидкого накопичення знань.Однак попередньо корисно уточнити, що саме ми розуміємо під новаціями у розвитку науки, який їх характер, які можна виділити типи новації і як ці типи повязані один з одним. Нас, однак, не цікавитимуть соціально-організаційні аспекти науки, її положення в суспільстві і т.д. Хоча, зрозуміло, організація академій або наукових інститутів - це теж новації, але в рамках інших підходів до дослідження науки. Про новації саме в цій області і піде мова. 4) концептуалізація - новація відривається від традицій і оформляється на своєму фактичному матеріалі і в своїй термінології;Але як поєднувати цю традиційність з принциповими зрушеннями, які самі учасники процесу нерідко сприймають як революції? Виділяють 5 способів формування новацій у рамках традицій: 1) концепція прибульців - представник однієї дисципліни переходить в іншу і, застосовуючи старі методи в новому середовищі, отримують щось нове; 4) концепція «руху з пересадками» - побічні результати однієї науки переходять в іншу, і там стають джерелом нового знання (приклад, радіоастрономія); Концепція "прибульців" в найпростішому випадку виглядає так: у дану науку приходить людина з іншої області, людина, не повязана традиціями цієї науки, і робить те, що ніяк не могли зробити інші. Міркуючи так, ми не розвиваємо Куна, а робимо крок назад, бо починаємо сприймати традицію тільки як гальмо: відпустіть гальма і сам собою починається спонтанний процес творчості.Найрадикальнішою новацією є наукова революція. Революції - це вид новацій, які відрізняються від інших видів не стільки характером і механізмами свого генезису, скільки своєю значимістю, своїми наслідками для розвитку науки і культури. У випадку «ідеального типу» наукової революції під нею розуміють корінний переворот в науковому знанні, що приводить до зміни: 1) приватно-та загальнонаукової картини світу; Види наукових революцій: 1) локальні революції (приклад, в хімії); Їх виділяють 4: · Становлення класичного природознавства (16-17 ст.);У науковому пізнанні ми маємо справу не з однією або декількома, а зі складним різноманіттям традицій, які відрізняються одна від одної і за змістом, і за функціями у складі науки, і за способом свого існування. Традиції можуть бути як вербалізованими, існуючими у вигляді текстів, так і невербалізованими, існуючими у формі неявного знання. Останні передаються від вчителя до учня або від покоління до покоління на рівні безпосередньої демонстрації зразків діяльності.

Зміст

Вступ

1. Традиції у розвитку науки

2. Нормальна наука як наука традиційна

3. Новації у розвитку науки

4. Новації і взаємодія традицій

5. Наукові революції

Висновки

Список використаної літератури