Традиції в моральній культурі українського народу (друга половина ХІХ–ХХ ст.) - Автореферат

Київський національний університет культури і мистецтвРобота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор Карпова Людмила Олександрівна, Київський національний університет культури і мистецтв, Заслужений працівник культури України, професор кафедри теорії та історії культури В дисертації на основі історико-порівняльного аналізу визначено сутність і зміст феномену традиції в моральній культурі українського народу; охарактеризовано традицію як тип моральної регуляції; розкрито роль культурної норми в традиції; показано динаміку традицій в еволюції моральної культури ХІХ-ХХ ст.; визначено умови трансформації традицій у моральній культурі; розкрито особливості трансляції морального досвіду за допомогою традицій української моральної культури ХІХ ст.; проведено аналіз морального змісту традицій в українській культурі ХХ ст. На основе историко-сравнительного анализа в диссертации определены сущность и содержание феномена традиции в нравственной культуре украинского народа; дана характеристика традиции как типа нравственной регуляции; раскрыта роль культурной нормы в традиции; показана динамика традиций в эволюции нравственной культуры ХІХ-ХХ ст.; определены условия трансформации традиций в нравственной культуре; раскрыты особенности трансляции нравственного опыта посредством традиций украинской нравственной культуры ХІХ ст.; проанализировано нравственное содержание традиций в украинской культуре ХХ ст. В диссертации подчеркивается, что олицетворением объективированных традиций выступает, главным образом, нравственная культура, рассматриваемая в различных аспектах: ценностно-нормативном, культурологическом, деятельностном, историческом.В українському суспільстві, з його тяжінням до традиціоналізму, роль традиції як механізму, що інтегрує соціальну цілісність, дуже значна. Традиції включають звичаї, ритуали, обряди та інші стереотипізовані форми діяльності, постаючи фактором внутрішньої консолідації великих людських спільнот, таких як етноси, нації. Потребують уточнення й самі поняття “моральна культура” і “традиція”. Розкриття сутності традицій в моральній культурі українського народу сприятиме найбільш зваженому погляду на історичне минуле, актуалізації морального досвіду, перевіреного досвідом українського народу, вихованню відчуття історичного звязку з ним нинішніх громадян України. Дисертаційне дослідження „Традиції в моральній культурі українського народу другої половини ХІХ-ХХ ст.” відповідає напрямам розвитку наукових досліджень, визначеним в Указі Президента України “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян” (2001), в якому акцентується на необхідності наукового осмислення процесів морального оздоровлення сучасного українського суспільства; державній програмі Міністерства культури і мистецтв України “Розвиток української культури на 1999-2005 роки” (1998), а також планами наукових досліджень кафедри теорії та історії культури КНУКІМ (“Моральна культура в Україні: тенденції розвитку”).У першому розділі - „Традиції в моральній культурі як предмет теоретичного аналізу” - уточнюється зміст понять, розглядаються основні підходи до аналізу традицій моральної культури як у вітчизняній науковій літературі, так і в зарубіжній, виявляється сутність моральних норм. Вчені простежують звязок між культурою і традицією, між традицією, людиною і природою. У вузькому значенні, термін „традиція” застосовується для опису і пояснення структур поведінки і характеру вірувань протягом кількох поколінь або протягом тривалого часу в межах одного суспільства чи регіонів, що мають спільні культурні надбання. В дисертації зазначається, що моральна культура виявляє реальні моральні відносини між людьми, реальні звичаї, традиції. Діяльнісний аспект дослідження моральної культури дозволяє охарактеризувати традицію як обєкт цілеспрямованої суспільної практики і поглянути на моральну культуру як на діяльність, що відповідає нормам моралі (С.

2. Основний зміст роботи