Трудові свята й обряди - складова святково-обрядової культури українського народу. Процес постання народної творчості. Ворожіння та вечорниці на Андрія: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити". Щедрий Вечір та свято Маланки.
Аннотация к работе
Духовну культуру й побут українського суспільства неможливо уявити без звичаї та різноманітних обрядів. Взаємозвязок свят і праці має традиції, що сягають доісторичних часів. Обряди неодмінно супроводжували початок оранки, сівби, вигін худоби на пасовище, закінчення жнив тощо. Усім розмаїттям своїх художніх, емоційних, атрибутивних, пісенно-музичних засобів трудові свята сприяли вихованню у молоді любові до нелегкої хліборобської праці, до землі, прищеплювали своєрідний "кодекс хліборобської честі". Сімейне життя українців традиційно супроводжувалося різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі відзначали певні етапи життя людини та найважливіші стадії розвитку родини в її життєвому циклі: утворення сімї, народження дитини, її повноліття, сімейні ювілеї, смерть когось із членів сімї.Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Звичаї, а також мова - це ті найміцніші елементи, що обєднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагалі.Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва. Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити". Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю.Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча у багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят. Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має пять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього. Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія - народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»).В народній традиції обидва свята обєднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки. Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року. У навечіря Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік.Ще не встигли прийти свята як скоро вони відійдуть. Хрещення Господнє - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Однак, ці свята слід розрізняти. Із Хрещенням Господнім повязують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані.Незважаючи на те, що Новий рік - одне з небагатьох свят, що обєднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують свої традиції зустрічі Нового року та своя святкова атрибутика.Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоровя собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. В сучасні часи зявилась добра традиція - саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Навечірям Різдва Христового, що припадає на 6 січня. До свят завершували всю важливу роботу по господарству - від наведення ладу в хаті та обійстві до ремонту робочого реманенту, ткання полотна й вичинки шкір.Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали імя, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, - Ісус.