Традиції українського народу - Реферат

Духовну культуру й побут українського суспільства неможливо уявити без звичаї та різноманітних обрядів. Взаємозвязок свят і праці має традиції, що сягають доісторичних часів. Обряди неодмінно супроводжували початок оранки, сівби, вигін худоби на пасовище, закінчення жнив тощо. Усім розмаїттям своїх художніх, емоційних, атрибутивних, пісенно-музичних засобів трудові свята сприяли вихованню у молоді любові до нелегкої хліборобської праці, до землі, прищеплювали своєрідний "кодекс хліборобської честі". Сімейне життя українців традиційно супроводжувалося різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі відзначали певні етапи життя людини та найважливіші стадії розвитку родини в її життєвому циклі: утворення сімї, народження дитини, її повноліття, сімейні ювілеї, смерть когось із членів сімї.Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Звичаї, а також мова - це ті найміцніші елементи, що обєднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагалі.Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва. Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити". Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю.Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча у багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят. Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має пять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього. Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія - народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»).В народній традиції обидва свята обєднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки. Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року. У навечіря Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік.Ще не встигли прийти свята як скоро вони відійдуть. Хрещення Господнє - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Однак, ці свята слід розрізняти. Із Хрещенням Господнім повязують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані.Незважаючи на те, що Новий рік - одне з небагатьох свят, що обєднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують свої традиції зустрічі Нового року та своя святкова атрибутика.Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоровя собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. В сучасні часи зявилась добра традиція - саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Навечірям Різдва Христового, що припадає на 6 січня. До свят завершували всю важливу роботу по господарству - від наведення ладу в хаті та обійстві до ремонту робочого реманенту, ткання полотна й вичинки шкір.Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям. Саме тоді, згідно з церковними джерелами, за єврейським звичаєм відбувся обряд обрізання Ісуса Христа, після якого дитині й дали імя, провіщене ще архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії, - Ісус.

Зміст

Вступ

1. Традиції українського народу

2. Ворожіння та вечорниці на Андрія

3. Різдво Христове

4. Щедрий Вечір та свято Маланки

5. Водохреща або Йордан

6. Новий рік

7. День святого Миколая

8. Святий вечір (Навечіря Різдва Христового)

9. "Голодна кутя" або Другий Святвечір

10. Новий Рік за старим стилем, або свято Василя

11. "Катерини"

12. День святої Анни

13. Введення, або "Третя Пречиста"

14. "Наума"

15. Івана Хрестителя

16. "Варвари"

17. Благовіщення

18. Стрітення

19. Благовісник

20. Івана Купала

21. День святого Юрія

22. День святого Миколи Чудотворця

23. Проводи

24. Свята Покрова