Традиції та новаторство у комедії Ж.Б. Мольєра "Дон Жуан або Кам’яний гість" - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Черкаський національний університет імені Б. Кафедра російської мови, зарубіжної літератури та методики навчанняДля трагедій сюжети брали з міфології та історії, для комедій - з повсякденного життя. Корнеля і Ж. Расіна.У Франції високого розвитку досягли також «низькі» жанри - байка (Лафонтен), сатира (Буало), комедія (Мольєр).Саме в «низьких» жанрах, образи яких вибудовувалися не в ідеалізованій далечині історичного або міфологічного минулого, а в зоні безпосереднього контакту із сучасністю, набуло розвитку реалістичне начало.Це насамперед стосується Мольєра, творчість якого увібрала в себе різні ідейно-художні течії й визначила багато в чому подальший розвиток літератури. Мольєр - чудовий майстер комедії, у створенні якої він спирався як на літературні, так і на народні традиції.Ще в юності письменник захоплювався античною літературою, особливо комедіями Плавта і Теренція, в яких він і вчився способам узагальнення характерів і увиразненню комічних конфліктів, прийомам побудови композиції комедії та образної системи. Як класицист, Мольєр дотримувався жанрової ієрархії, в його комедіях порушувалися проблеми реального життя і діяли сучасні йому герої. На його думку, смішне слід видобувати із зображуваної дійсності або навпаки - приносити туди сміх. мольєр класицизм комедія літератураКоріння сюжету про Дон Жуана - в середньовічних переказах про розкішника-лицаря, який був покараний за свою розбещеність судом Бога та людей. Лицар Обер, який домагався прекрасну пастушку Маріон, може розглядатися як далекий предок Дон Жуана. Мотив покаяння розпусника отримає розвиток в літературних версіях Дон Жуана, які відносяться до епохи романтизму. Найдавніше походження має звязана з Дон Жуаном легенда про камяного гостя, статую, яка карає злочинця або якимсь чином викриває його, або кивком голови відповідає на запитання. В античні та середні віки була відома в багатьох варіантах легенда про статую Венери, яка не бажала розставатися з каблучкою, яка була випадково надягнута на її палець, та предявила права на його власника.Ці образи: Дон Хуан де Теноріо та його слуга Каталінон, Командор та донна Анна, групи жінок - жертв Дон Хуана, причому ці жінки належать до різних суспільних кіл. В сюжетному плані перед нами основна лінія, настільки багаторазово використана для завязки та ровязки драми: Командор виступає на захист честі своєї доньки, вмирає від меча Дон Хуана, а згодом мертвий мстить кривднику. Але якщо при виборі образів та ведучої драматичної дії Тирсо де Моліна в основному попередив більшість наступних авторів, то в описі характерів, аргументації поведінки своїх персонажів і раніше всього в описі самого Дон Хуана Тирсо де Моліна дуже відрізняється від своїх послідовників : «Дон Хуан Теноріо ще не стільки переможець сердець, скільки спритний ошуканець»[2, 331]. Коли Дон Хуан приходить до дона Гонсало, то він афішує своєю мужністю: Так, ви праві. Найвищого розквіту талант Мольєра досяг у 1664-1670 роках, коли були створені його найбільш гострі комедії - «Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп», «Скнара», «Міщанин-шляхтич».Отже, Мольєр, вибравши як героя однієї зі своїх самих знаменитих комедій легендарного героя-спокусника, створив абсолютно новий образ. Спочатку дон Жуан був персонажем різко негативним - не дивно: часи були католицькі, і жодних теплих почуттів не міг викликати сластолюбний аристократ, який із задоволенням порушував як моральні, так і релігійні норми (наприклад, зваблював черниць, бо момент боротьби і долання перешкод становив чи не половину насолоди…).Саме таким вивів дона Жуана на іспанську сцену Тірсо де Моліна у своїй пєсі «Севільський розпусник і камяний гість». «Завжди моєю найбільшою насолодою було спокусити жінку і, збезчестивши, покинути її» Впевнений у своєму привілейованому становищі, а внаслідок цього - у безкарності, Дон Жуан спокушає всіх вподобаних жінок, губить чужі сімї, норовить розбестити кожного, з ким має справу: від власного слуги Сганареля до зустрічного жебрака. Як і багато молодих дворяни XVII століття, Дон Жуан живе в борг, який він вже давно не платить і не збирається платити.

Зміст

Вступ

1. Прототипи та трактування образу Дон Жуана

2. Трансформація легенди про Дон Жуана в творчості Тирсо де Моліни

3. Новаторство у комедії Мольєра «Дон Жуан»

4. «Вічний» образ дон Жуана у світовій літературі

Висновок

Список використаних джерел