Тоталітарний режим і національні меншини Півдня України (20–30-ті рр. ХХ ст.) - Автореферат

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук ТОТАЛІТАРНИЙ РЕЖИМ І НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ ПІВДНЯ УКРАЇНИ (20-30-ті рр. Робота виконана на кафедрі історії України Миколаївського державного університету ім.Україна є багатонаціональною державою, де проживають різні етнічні групи населення. Однією з них стало питання взаємовідносин влади і національних меншин, що проживали на Півдні України в 20-30-ті рр. Потреба в гармонізації державної політики щодо національних меншин у сучасній Україні, консолідації української нації, уникненні політичних спекуляцій на етнічному і мовному ґрунті, вихованні толерантного ставлення суспільства до різних етнічних груп вимагає врахування історичних уроків і прорахунків взаємовідносин влади і національних меншин у 1920-1930-ті рр. Обрана тема дослідження входить до програми досліджень, затвердженої постановами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України про підготовку і видання багатотомної науково-документальної серії книг „Реабілітовані історією”. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз масових репресій проти національних меншин Півдня України, в ході якого визначаються роль і місце терористичної політики тоталітарної держави в досягненні цілковитого контролю над суспільством, виявляються регіональні особливості каральної політики та її наслідки для населення.Автор дотримувався принципів історизму (у розгляді національної політики радянської влади щодо етнічних меншин південноукраїнського регіону); багатофакторності (при комплексному врахуванні обставин, які визначили репресії влади щодо представників національних меншин у 1920-30-ті рр.), системності (для аналізу особливостей репресивної політики стосовно національних меншин як складової тоталітарної системи у південноукраїнському регіоні), обєктивності (з метою уникнення ідеологічних шор, збалансованого відтворення радянської політики щодо різних національних меншин). Історико-типологічний метод використовувався при вивченні суспільно-політичної обстановки в місцях компактного проживання представників тих чи інших національностей, їх участі в роботі партійних та радянських органів. Структурно-функціональний метод використано під час дослідження взаємовідносин партійних і радянських органів Південної України з вертикаллю влади: окружними та районними комітетами КП(б)У, виконавчими комітетами окружних, районних і сільських рад, повязаних з різноманітними сторонами життя національних меншин, що проживали в регіоні. У досліджуваний період на Півдні УСРР крім українців проживали представники понад 50 національностей, що становили 32,9 % від загальної кількості населення регіону. У підрозділі 2.3 „Економічний розвиток господарств національних меншин” охарактеризовано економічний розвиток господарств національних меншин Південної України у добу непу, наголошено на позитивному впливі сільськогосподарської і кредитної кооперації на їх матеріальне становище; показано згубний вплив продподаткової політики на багатонаціональне селянство Південної України, окреслено шляхи залучення господарств національних груп населення до суцільної колективізації; висвітлено наслідки та втрати від голодоморів 1921-1922 та 1932-1933 рр. для національних меншин Південної України.У дисертації вперше у вітчизняній історіографії знайшла вирішення актуальна наукова проблема аналізу взаємовідносин тоталітарного режиму і національних меншин Півдня України у 20-30-ті рр. Одночасно йшов розвиток двох видів законодавства - показового, у вигляді Конституції, законів та постанов, кримінального кодексу, і фактично діючого - підзаконних указів, інструкцій, секретних листів, директив. Політико-правове становище національних меншин Півдня України у 1920-1930-ті рр. слід розглядати через призму соціалістичних перетворень, які проводила тоталітарна держава. Одним з перших її діянь стало заснування установ, які займалися вирішенням національних питань, спрямованих на забезпечення національних потреб етнічного населення: національні секції ЦК КП(б)У (1919-1920), відділ національних меншин при Наркоматі внутрішніх справ (1921), Центральна Комісія у справах національних меншостей при ВУЦВК (1924). Започаткована за ініціативи керівних партійних органів у 1922 р. реформа адміністративно-територіального устрою СРСР, що ігнорувала національний склад новостворених одиниць, негативно позначилася на житті національних меншин: спонукала, зокрема, представників німецької меншини регіону до масового виїзду з країни.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ