Топоси сакрального в художній прозі Миколи Хвильового - Автореферат

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА ТОПОСИ САКРАЛЬНОГО В ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГОРоботу виконано в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Хоменко Галина Іванівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Ожоган Лілія Олександрівна, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, доцент кафедри української літератури. Захист відбудеться “18” червня 2009 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 23.053.01 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м.Однак з історичним поступом людства священне послідовно проявляє себе в усіх сферах буття індивіда, у тому числі й у літературі, оскільки слово письменника, вбираючи в себе всі сенси життя, стає частково незалежним від свого творця, таємничим і загадковим - священним. Набутки світової гуманітаристики переконують у тому, що сакральна призматика художніх творів є органічним засобом висвітлення парадоксальних моделей, серед яких - розуміння секулярної літератури як змови та зла по відношенню до священних текстів і водночас способу ресакралізації (О. Підтвердженням актуальності порушеної проблеми може бути конференція “Сакральне поза релігіями”, проведена 7-8 лютого 2005 року Французькою асоціацією суспільних наук у Парижі, на якій акцентовано значення інтерпретації сакрального не тільки як “ідеї-матриці релігії” та релігії як “системи управління сакральним” (А. Не випадково подібна абсолютизація багатоликості та невизначеності священного супроводжується інтерпретацією його проявлень у літературі 1920-х років, періоду не лише атеїзму, а й краху духовних цінностей в умовах НЕПУ. Дисертацію виконано в межах плану наукової роботи кафедри української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Хвильового, було використання у їх творчості сталих риторичних розумових форм - топосів, зміст і функції яких варіювалися в залежності від змін у суспільній свідомості. Оскільки звернення до традиційних книжкових схем не задовольняло письменника, який не бажав бути простим імітатором культурних надбань, акцент було зроблено на інтенсивному переживанні (das Erlebnis) історичної дійсності, результатом чого стало проявлення її архетипального сакрального сенсу. 2”, “Я (Романтика)”, “Вовк”, “Сентиментальна історія” та ін.), іменних кодів (“Силуети”, “Санаторійна зона”, “Вальдшнепи”, “Пудель” і т.д.), символізацію просторових образів (“Санаторійна зона”, “Сентиментальна історія”, “Юрко”, “Заулок” тощо), колористики (“Завязка”, “Злочин”, “Синій листопад”, “Я (Романтика)”), насичення текстів смаковими й олфакторними образами, “словами-запахами”, чим характеризуються майже всі твори автора. Хвильовий, подібно до інших митців “переходової доби”, спрямував свою увагу на внутрішній світ індивіда, який досі залишався непізнаваним. Подібними персонажами у митця виступають редактор Карк, який постійно перебуває на межі безумства (“Редактор Карк”), нервова, “повна душевних терзань” товаришка Уляна і художник Чаргар у часи свого містичного екстазу (“Сентиментальна історія”) та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ