Розгляд просторової специфіки відтворення топосу Орської фортеці як представлення замкненого простору міста у контексті досліджуваного твору Шевченка. Художні аспекти його зображення. Здійснення науково-критичної рецепції локальних просторових образів.
При низкой оригинальности работы "Топос Орської фортеці: репрезентація замкненого простору міста у повісті "Близнецы" Т. Шевченка", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Топос Орської фортеці: репрезентація замкненого простору міста у повісті "Близнецы" Т.ТОПОС ОРСЬКОЇ ФОРТЕЦІ: РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЗАМКНЕНОГО ПРОСТОРУ МІСТА У ПОВІСТІ "БЛИЗНЕЦЫ" Т. Топос Орської фортеці в дослідженні розглядається як замкнений простір міста-фортеці, що зєднує в собі і фізичну реальність, і своє буття як бездуховної реальності. Локуси, які фігурують у просторі фортеці-міста, класифікуються за ступенем деталізації зображення. Топос Орської фортеці як замкненого простору міста відтворює реальність, яка складається з таких локусів, як двір, квартира (житло), канцелярія, казарма. The topos of Orska fortress is reviewed in the research as an enclosed space of the fortress city that combines both physical reality and its existence as spiritless reality.Учені зосереджують свою увагу на дослідженні простору міста (Петербург, Київ та ін.), а також, інтерпретуючи міський текст творів, виокремлюють характерні семантичні ознаки розгортання цього простору: особливості розташування міста, історико-біографічні факти, генезис міського простору тощо. Шевченко перебував у Орській фортеці на засланні як рядовий 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу з 22 червня 1847 р. до 11 травня 1848 р.; удруге поет побував у фортеці в жовтні 1849 р. по дорозі з м. Одначе саме протиставлення простору Орської фортеці і ментально чистого простору рідної землі відтворює закономірну опозицію "батьківщина - чужина", конструювання простору якої дається взнаки при змалюванні топосу Орської фортеці як замкненого міста від культурного універсуму буття. Козачковському своє життя в Орській фортеці, поет вказав, що одним із його найбільших прагнень на засланні було залишити хоч на деякий час казарму ("смердючу хату") і вийти за межі фортеці, в поле, щоб побути наодинці із собою [6, 350], отже, відчути простір волі і свободи думки, адже "простором оцінюється значущість здійснюваного" [7, 337]. Шевченко вкладає в уста героїв персонажів повісті - Саватія і Зосима Сокири [11, 719].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
