Топоніми або географічні назви як важливі лінгвістичні джерела. Унікальна топонімічна система назв, що має українська земля, яка увібрала в себе мовні елементи величезної кількості народів, що мешкали у різні історичні часи. Слова іншомовного походження.
Важливими лінгвістичними джерелами є топоніми або географічні назви. Вони поділяються на водні й земні. До перших належать пелагоніми (назви морів), гідроніми (назви водних об"єктів на суші), що, своєю чергою, поділяються на назви рік - потамоніми, озер - лімноніми, боліт - гелоніними.
До других належать назви різних елементів рельєфу суші: каньйонів, плато (ороніми), печер, гротів (спелеоніми), рік, що течуть під землею (спелеогідроніми).
Свої терміни у топонімії є і для населених пунктів. Самі населені пункти називаються ойконіми (від гр. "оікос" - житло). Назви сіл - хороніми (від гр. "хора" - поселення). Крім того, є назви для міських об"єктів: вулиць - годоніми (від гр. "годос" - вулиця); площ - агороніми (від гр. "агора" - площа); шляхів - дромоніми (від гр. "дромос" - біг, рух, шлях).
Існують спеціальні терміни для назв підприємств (ергоніми), профспілок (соціоніми); об"єктом досліджень можуть бути назви лісів (дрімоніми) й окремих груп дерев (фітоніми).
У цілому топоніми поділяються на макротопоніми - назви великих об"єктів, і мікротономіми - назви малих об"єктів (струмки, ставки, луки тощо).
Українська земля має своєрідну й унікальну топонімічну систему назв, що увібрала в себе мовні елементи величезної кількості народів, що мешкали тут у різні історичні часи. Надзвичайно характерною у цьому сенсі є історія назв українських міст. Так, назва нинішнього Білгород-Дністровського має давню історію. Спочатку це місто було відоме як давньогрецька Тіра. Назва ця походить від давньогрецької назви Дністра - Тірас (швидкий). У VI ст. н. е. сюди прийшли слов"яни (праукраїнські племена) і назвали його Білгород (білий град). У XIV ст. місто увійшло до складу Молдавського князівства. Молдавани звали його Четатя-Албе (біла фортеця). У XV ст. місто захопили турки і перейменували на Аккерман (біла фортеця). 1944 р. місто дістало сучасну назву, а в 1998 р. відзначило своє 2500-річчя. Всі ці назви необхідно знати історику, який вивчає документи різних часів і повинен не лише зрозуміти, про яке місто йдеться у документі, а й визначити дату події, час створення документа тощо.
На півдні України до нашого часу збереглося чимало міст, заснованих давніми греками. Давньогрецька Кіркенетіт ("кіркенес" - краб) у І ст. до н. е. була перейменована на честь понтійського царя Мітрідата VI Евпатора у Євпаторію. За часів Кримського ханства (XV-XVIII ст.) місто звалося Гезлев (від тюркського "гез" - око). Давній Пантікапей згодом дістав назву Керч. Існує гіпотеза, що свою назву він отримав у X ст., в період існування Тмутараканського князівства, від давньоруського слова "корчі", що, за однією із гіпотез, означало ковалі.
Перші відомості про давньослов"янські міста на території України містяться у "Повісті временних літ". Найдавнішим серед них, безперечно, є Київ. Відомий український історик М. Брайчевський у своєму дослідженні "Коли і як виник Київ" стверджує, що йому не менше 2300 років. Звідки походить сама назва "Київ"? Вчені й досі не дійшли згоди у цьому питанні. Вважається, що назва походить від антропоніма Кий (булава, палиця). Інший варіант - слов"янське "куява" - вершина гори. Поширеною також є гіпотеза про те, що назва міста походить від легендарних засновників Києва - князів Кия, Щека, Хорива та їхньої сестри Либеді, які вважаються слов"янськими божествами (Перун, Велес, Хоре і біла лебідка - символ Дніпра). Можливо, на київських горах у сиву давнину було велике язичницьке капище. Проте більшість дослідників вважає князя Кия реальною історичною постаттю, і якщо не засновником Києва, то, принаймні, тією історичною особою, ім"я якої носить місто. Тобто вік самого міста набагато старший, аніж вік його нинішньої назви. Це підтверджується Й відомостями олександрійського географа і картографа Клавдія Птолемея (II ст. н. е.), який на карті Європейської Сарматії (тобто України) позначив на місці сучасного Києва місто Cap.
Чимало назв міст Київської Русі походить від імен їх засновників - князів, бояр, невідомих історичних осіб. Такими назвами є Житомир, Ніжин (від імені Ніжата), Збараж (ім"я типу Збарад), Васильків (християнське ім"я князя Володимира Святославича), Володимир-Волинський тощо.
Деякі міста названо за зовнішніми ознаками або географічним розташуванням. Це, насамперед, Чернівці, назва яких походить від дубових, "чорних" стін міста. Назви міст Луцьк (Лучевськ) та Прилуки пов"язані із місцем розташування - біля "луки", тобто вигину русла ріки.
Поширені в Україні й не слов"янські назви міст періоду Київської Русі. Тюркомовні племена чорних клобуків, що мешкали на берегах Росі та Сули, дали назви містам Канів (ханів), Бердичів (від назви племені берендеїв), Кременчук (від "кермен" - фортеця), Бахмач (половецький кінь).
У XIV-XVII ст. на назвах українських міст значною міро
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
