Топологія маски: філософсько-антропологічний аналіз - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. Топологія маски: філософсько-антропологічний аналізРоботу виконано на кафедрі теоретичної і практичної філософії Харківського національного університету імені В.Н. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Корабльова Надія Степанівна, Харківський національний університет імені В.Н. Захист відбудеться “26” грудня 2007 року о 15.15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 при Харківському національному університеті імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.У результаті розвитку від “предмета”, що надягається, до ототожнення із самою людиною у сучасній культурі маска виступає як свідомо конструйований образ людини в просторі соціального і є невідємною складовою людського буття. Маска стала реалією повсякденного життя сучасної людини, котру сучасна соціологія означила як актора, що змінює маски. Проблеми життя людини без масок і уникання лицедійства корелюють не тільки з обставинами особистого життя, але й є гострими проблемами існування культури початку XXI століття. Якщо в етнографічних, історико-мистецтвознавчих, історико-культурних роботах маску розглядають як власне матеріальний обєкт (“маска-предмет”), то культурологічні й філософські дослідження, як правило, вивчають “маску” як певну культурну форму - “маску-образ”, що виступає атрибутом гри. Розвязати поставлені в роботі завдання допомогли такі методи дослідження: використання системного підходу було обумовлено складністю обєкта дослідження, що вимагає комплексного вивчення маски як цілісної системи - “метамаски”, а також цілісного розгляду буття маски в аспекті різноманіття його виявів у культурі; історичний метод - у ході розгляду генезису феномену маски, а також під час аналізу маски в історико-філософському дискурсі; метод порівняння дозволив дослідити трансформацію місця маски в історії культури; семіотичний - у процесі аналізу маски як знакової структури; філософсько-антропологічний - в основі аналізу ролі маски у формуванні й самоконструюванні людини.Виявлений звязок поняття маска з латинським persona дозволив зробити висновок, що рольова модель особистості може використовуватися для наукової репрезентації сутності особистості: людина серед людей демонструє безліч стилізованих зовнішніх образів, ситуативних “граней” “перемінної” особистості, де маска виступає як “маска-образ” - культурна форма репрезентації Я особистості в соціумі. Клоссовськи) виявляється певна тотожність маски і симулякра, коли ця “оболонка” розшарувалася настільки (маска приховує лише інші маски), що допускається відсутність під масками сутнісного “дна”. “Різноманіття форм маски в ігровому просторі культури” це різноманіття позначено простором свята, простором театральної гри і простором “гри в життя”, показано місце в них маски. Зроблено висновок, що маска як предмет, який людина надягає (у просторі свята чи просторі театральної гри), не має ніякого впливу на сутність людини, а “масковість” образу привносить лише момент умовності, штучності ігрової поведінки. “Обличчя і маска в життєвому світі людини” здійснено аналіз, який дозволяє стверджувати, що в процесі соціальної взаємодії обличчя може сприйматися як маска, що існує можливість їхніх взаємних перетворень, а сама маска є умовою включення індивіда в певний соціальний дискурс.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ