Топографоанатомічна характеристика дихальних шляхів людини 22-40 тижнів внутрішньоутробного розвитку - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ТОПОГРАФОАНАТОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ЛЮДИНИ 22-40 ТИЖНІВ ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО РОЗВИТКУНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Півторак Володимир Ізяславович, Вінницький національний медичний університет ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Гумінський Юрій Йосипович, Вінницький національний медичний університет ім. Захист відбудеться 25 лютого 2009 р. о 11-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.600.02 при Вінницькому національному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького національного медичного університету ім. Автором вперше встановлені розміри зовнішнього носа, акцентовано увагу на наявність валика, який зумовлює форму ніздрі, запропоновано спосіб антропометричних досліджень і пристрій для його здійснення.Тому вивчення топографоанатомічної будови дихальних шляхів у недоношених новонароджених є актуальним питанням і потребує подальших досліджень. Пирогова “Розробка нормативних критеріїв здоровя різних вікових та статевих груп населення” (№ держреєстрації 0106U010084), у виконанні якої автору належать основні ідеї та розробки стосовно особливостей будови верхніх дихальних шляхів, ротової порожнини, глотки та стравоходу людини плодового періоду онтогенезу. Встановити динаміку топографоанатомічних змін, розміри дихальних шляхів, ротової порожнини та стравоходу, соматовісцеральні кореляції у плодів людини 22-40 тижнів внутрішньоутробного розвитку. Методи дослідження: метод антропометричних вимірювань - для антропометричної характеристики досліджуваних обєктів; метод препарування - для виявлення особливостей форми, будови, взаєморозташування дихальних шляхів до структур шиї, хребта, стінок і органів грудної клітки; метод заморожених розпилів за М.І.Пироговим - для визначення розмірів перерізу дихального шляху, вивчення скелетотопії структур, які його утворюють і взаємовідношення їх з суміжними органами; органометричні методи - для встановлення розмірів та обєму окремих органів; гістологічний метод - для дослідження тканини зєднання частин тіла нижньої щелепи; метод рентгенографії - для визначення розмірів кісткового скелету ротової порожнини, розмірів глотки, гортані, трахеї, бронхів, стравоходу, синтопії, скелетотопії; статистичні (параметричні і непараметричні) методи - для оцінки кількісної пропорційності параметрів органів. Виконане дослідження доповнює існуючі уявлення про розвиток і становлення будови дихальних шляхів, початку шлунково-кишкового тракту, будови шиї у плодовий період, що має практичне значення при проведенні інтенсивної терапії, для анестезіологів, реаніматологів, неонатологів, оториноларингологів, гастроентерологів.Крім основних антропометричних вимірів проводили виміри, які застосовуються в традиційній медицині (відстань між вушними часточками, відстань між губами та біфуркацією трахеї, відстань між крилом носа і вушною часточкою) і нетрадиційній медицині (індивідуальний цунь - відстань між складками другої фаланги середнього пальця при його згинанні - індивідуалізуюча ознака для пошуку біологічно активних точок). Середня носова раковина обмежує одну з найбільших (порівняно з нижнім і верхнім носовими ходами) частин дихального шляху в ділянці носа - середній носовий хід. У площині присінку середнього носового ходу середня носова раковина займає серединне положення, з чого можна зробити припущення, що своїм переднім краєм, разом із потовщенням, раковина розділяє потік повітря, що вдихається, на паралельні потоки, один з яких рухається спільним, інший - середнім носовим ходом. Мінімальна висота і ширина нижнього, середнього, верхнього і найвищого носових ходів знаходиться в ділянці їх початку, найбільша - по середині їхньої довжини. Кут, який характеризує власне гортань, відкритий дорзально між осьовими відрізками, які зєднують центри просвітів входу в гортань, голосової щілини і нижнього просвіту перснеподібного хряща (кут між віссю присінку гортані і віссю підголосникової порожнини) по мірі росту плода збільшується від 122 до 127°.У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення конкретного науково-практичного завдання, що полягає у встановленні часово-просторових топографоанатомічних взаємовідношень структур носа, глотки, рота, гортані, трахеї, бронхів, стравоходу впродовж плодового періоду розвитку з позицій практичної необхідності забезпечення їх прохідності. Дихальний шлях в ділянці носа у плодів 22-40 тижнів внутрішньоутробного розвитку має спіралеподібний хід та змінює розміри в процесі розвитку: у плодів 22 тижнів найбільшою є площа перерізу на рівні верхньої носової раковини (17,5±3,1мм 2), а у плодів 40 тижнів - на рівні присінка (49,75±3,19 мм 2). Кут між носовою перегородкою та нижньою стінкою носової порожнини у плодів та новонароджених не змінюється та складає (82,1±8,0)°. Середня носова раковина у передньонижньому відділі має потовщення - додаткову частку - округлої або овальної форми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ