Тонка структура поля біолюмінесценції як показник агрегованості планктонних організмів та її зв"язок з динамічним режимом водних мас - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук ТОНКА СТРУКТУРА ПОЛЯ БІОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ ЯК ПОКАЗНИК АГРЕГОВАНОСТІ ПЛАНКТОННИХ ОРГАНІЗМІВ ТА ЇЇ ЗВЯЗОК З ДИНАМІЧНИМ РЕЖИМОМ ВОДНИХ МАСПоказано вагомий вплив зсувних ефектів внутрішніх хвиль на розподіл планктону, неврахування яких може привести до значних помилок у визначенні його продуктивності. Встановлено повсюдне існування тонкої структури в розподілі планктону у вигляді протяжних шарів товщиною 3-7 м, що має важливе значення для функціонування пелагічних угруповань і загальної оцінки стану морських екосистем. Виявлено звязок між тонкою структурою поля біолюмінесценції (планктону) та тонкою термохалінною структурою вод. Розроблено метод розрахунку параметрів тонкої структури поля біолюмінесценції, що відображають характер агрегованості планктону, і досліджені діапазони їхньої мінливості у водних масах з різним динамічним режимом. Выявлена связь между тонкой структурой поля биолюминесценции (планктона) и тонкой термохалинной структурой вод.Так, результати статистичного аналізу тонкої структури гідрофізичних полів океану показали наявність стійкого звязку між параметрами, що характеризують тонку структуру та середні гідрофізичні умови (Беляев, Гезенцвей, 1977; Волочков, Корчашкин, 1977; Евгущенко и др.,1990; і ін.). Мета дійсної роботи - оцінити вплив гідродинамічних факторів на тонку структуру поля біолюмінесценції як індикатора дрібномасштабної структурованості планктону та виявити механізми її формування. Вперше встановлено факт стабільного існування тонкої структури поля біолюмінесценції й, відповідно, тонких шарів скупчень планктону. Вперше описано механізм генерації тонкої структури поля біолюмінесценції, а також процес розвитку шарів скупчень дінофітових водоростей, як результат взаємодії вод шельфових і глибоководних акваторій у північно-західній частині Чорного моря. Для вивчення просторово-часової структури планктону використовували методику багаторазових батифотометричних зондувань верхньої 100-метрової товщі пелагіалі, засновану на тісних кореляційних звязках між кількісними характеристиками планктону і біолюмінесценції (Токарев, Серикова и др., 2002).Тонка структура поля біолюмінесценції, утворена агрегаціями планктону, що світиться, у верхньому діяльному шарі океану досліджених регіонів існує повсюдно та стабільно. Таким чином, співвідношення вертикальних і горизонтальних розмірів агрегацій планктону, як і для тонкоструктурних неоднорідностей термохалінних полів, складає приблизно 10-3. У зонах синоптичних вихрів відбувається загострення й збільшення вертикальних розмірів тонкоструктурних неоднорідностей поля біолюмінесценції приблизно в 2 рази. Вертикальні розміри тонкоструктурних неоднорідностей поля біолюмінесценції і, як слід, агрегацій планктону, збігаються з розмірами тонкоструктурних неоднорідностей термохалінних полів, що свідчить про єдині механізми їх утворення. Двохпараметрична модель, що описує залежність середньої інтенсивності біолюмінесценції від розподілу чисельності фітопланктону й біомаси мезозоопланктону в Середземному морі, показує, що частка фітопланктону в дисперсії поля біолюмінесценції становить 71%.