Толерантність як орієнтир професійної діяльності журналіста в українській пресі мультикультурного суспільства - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРобота виконана на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри міжнародної журналістики. Гоян Олександр Яремович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, завідувач кафедри телебачення та радіомовлення доктор філологічних наук, професор Захист відбудеться „12” жовтня 2009 року о год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Дослідження практичних принципів журналістської діяльності, а також міри, способів, характеру їх реалізації у журналістських творах, набуває все більшої актуальності в українському журналістикознавстві під впливом кількох вирішальних чинників. По-перше, глибинні процеси побудови та розвитку демократичного суспільства в Україні зумовлюють необхідність відповідних змін і в сфері соціальних комунікацій, яка найрельєфніше відображає проблеми формування толерантних відносин у суспільстві, демонструє наявні дисбаланси в профілактиці екстремізму, протистоянні насильству. Тиражування професійними комунікаторами високоморальних фактів, подій, явищ лежить у площині професійної етики журналіста і веде до утвердження у суспільстві переконань щодо необхідності толерантності як основної цінності та засобу виживання у сучасному світі, тоді як авторська вседозволеність, недбальство абсолютизують у масовій свідомості протест та нетерпимість як єдиний спосіб досягнення справедливості. Наукове дослідження здійснено в межах комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка ,,Наукові проблеми державотворення України” (№ 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка ,,Система масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФО045-01), а також нової теми ,,Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти” (№ 06БФ045-01). У дослідженні використано науково-теоретичні праці дослідників толерантності як етичної доктрини; праці науковців, які розглядали толерантність в межах журналістикознавчого дискурсу; наукові дослідження функціонування журналістської толерантності, виконані у суміжних галузях науки; матеріали конференцій, семінарів, круглих столів тощо, на яких зокрема були оприлюднені спостереження фахових журналістів та коментарі експертів, що становить важливий інтерес у межах нашого дослідження; нормативні документи, які регламентують і тлумачать поняття толерантності та, зокрема, журналістської толерантності.Підсумовуючи напрацьований наукою досвід, дисертантка вперше зробила спробу дати дефініцію поняття ”медіатолерантність”, яку пропонується розглядати як соціокультурний чинник пошуку і дотримання у мультикультурному суспільстві психологічної рівноваги засобами масової інформації, терпимість до думок та опіній різних етно-соціально-політичних прошарків, поглядів інших людей на підставі чинної світової і вітчизняної етико-правової медіапрактики. Другий розділ „Форми, методи і способи медіатолерантності (світовий і вітчизняний досвід)” присвячений визначенню ступенів та міри реалізації медіатолерантності у сучасних газетних публікаціях; виявленню основних тенденцій цього процесу, а також окресленню форм та методів реалізації медіатолерантності, що мають місце в сучасному медійному просторі; Наукова практика оперує різними методами, формами і способами діагностики медіатолерантності в журналістських текстах, проте ключові моменти залишаються незмінними: передусім, дослідники переважно фіксують у медіа якраз тексти з інтолерантною інтенцією і таким чином визначають ситуації, у яких медіатолерантність не працює; по-друге, найчастіше дослідження медіатолерантності сфокусовані на певній проблемі, наприклад, висвітленні релігійного життя; по-третє, у дослідженні медіатолерантності завжди є відсоток субєктивності внаслідок атрибутивності ознак, що вказують на толерантну або ж інтолерантну інтенцію тексту. „Дослідження реалізації медіатолерантності в українській пресі: тенденції та закономірності” з метою окреслення реальної картини реалізації медіатолерантності в сучасній українській пресі було проведено контент-аналітичне дослідження за спеціально розробленим дисертанткою формуляром (в якому так званими маркерами толерантності виступали основні способи появи толерантних та інтолерантних елементів у газетних текстах у площині як змісту, так і форми матеріалів) чотирьох всеукраїнських видань за 2008 рік.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ