Аналіз ґенези та еволюції феномену толерантності упродовж XVI-XVII ст. Характеристика проявів толерантності на міжособистісному, державному і міждержавному рівнях. Погляди філософів Реформації на проблеми віротерпимості, свободи совісті та віросповідань.
Чернівецький національний університет імені Юрія ФедьковичаТермін “толерантність’’ походить від латинського слова ‘Чоіегапйа” - терпіння, тобто здатність утворювати і підтримувати спільність між людьми, які відрізняються від типу, що переважає, та є протилежним до ворожості й антипатії. Розуміючи важливість принципу толерантності, як базової цінності сучасного відкритого суспільства, необхідно звернутися до джерел його формування, актуальність якого посилюється відзначенням 500-ліття Реформації, в час якої і зародилися перші публічні декларації ідей толерантності як міжконфесійної терпимості. Аналіз досліджень проблеми дає підстави стверджувати, що питання терпимості чи толерантності ставали предметом вивчення багатьох учених протягом усієї історії людства, починаючи з античних часів, хоча тодішнє трактування цього поняття відрізнялося від теперішнього. Цим документом не лише фактично легітимізували Християнську церкву і заборонили переслідування християн у Римській імперії: “Отже керуючись здоровим глуздом і розсудком, ми, постановили і ухвалили рішення, щоб жодного без винятку, не лишати права вільно сповідувати та дотримуватися тієї віри, яку сповідують християни і, щоб кожному була надана свобода дотримуватися тієї релігії, яку він сам вбачає за найкращу для самого себе, щоб верховне божество, шанування якого випливає з волі наших переконань, могло проявляти до нас і в усьому властиву йому милість і благовоління”. Це стало першим кроком, що привів до другого типу толерантності, який можна відслідкувати у найближчих соратників і послідовників родоначальників Реформації.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
