Токсиколого-гігієнічна оцінка впливу свинцю на фоні йододефіциту і ефективність йодопрофілактики - Автореферат

Інститут гігієни та медичної екології імені о.м. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України. Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Пластунов Борис Анатолійович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри гігієни та профілактичної токсиколоґії Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Білецька Елеонора Миколаївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри загальної гігієни доктор медичних наук, професор Корзун Віталій Наумович, ДУ “Інститут гігієни та медичної екології імені О.М. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут гігієни та медичної екології імені О.М.Складна екологічна ситуація в Україні, яка характеризується високими рівнями техногенного хімічного забруднення довкілля, неоднорідністю і мінливістю якісного та кількісного складу забруднень в окремих населених пунктах, промислових зонах або цілих регіонах, виникненням зон екологічного лиха та хімічних аварій, вимагає докладного вивчення, адекватної гігієнічної оцінки і розроблення ефективних шляхів профілактики екзохімічної патології. В умовах природних біогеохімічних провінцій з недостатнім або надмірним вмістом певних мікроелементів у грунті, питній воді та харчових продуктах взаємодія природних ендемічних факторів з чинниками техногенного походження зумовлює зростання поширеності та напруженості ендемій і виникнення специфічних проявів регіональної хімічної екопатології (Трахтенберг І. М., 2000; Кундиев Ю. И., Трахтенберг И. М., 2007). Разом з тим результати окремих епідеміологічних досліджень свідчать, що деякі глобальні та регіональні забруднювачі довкілля (свинець, ртуть, талій, бор тощо) можуть сприяти поширенню дифузної гіперплазії ЩЗ, підвищенню напруженості та ускладненню перебігу зобної ендемії в йододефіцитних регіонах, у тому числі на фоні нормального споживання йоду (Касаткина Э. П., 1997; Осадчук З. В., 2000; Кандрор В.И., 2001), а також викликати початкові форми гіперплазії серед населення, передусім дитячого, промислово розвинених (resp. екологічно несприятливих) територій, які ніколи не вважалися йододефіцитними (Медведев В.П. и соавт., 1993; Санніков В.М. і співавт., 1995; Уланова Л.Н., Земсков А.М., Князев В.И., 1995; Трахтенберг І.М. і співавт., 1996; Олійник В.А., 1997; Нікітіна О.В., 2001; Марцинік Є.М. і співавт., 2001). Одним із провідних глобальних забруднювачів довкілля є свинець - важкий метал політропної дії (Штабський Б.М., Федоренко В.І., 2000; Корбакова А.И. и соавт., 2001; Трахтенберг І.М. і співавт., 2002; Трахтенберг І.М., 2005; Білецька Е.М. і співавт., 2005, 2007; Смоляр В.І., Петрашенко Г.І., 2007; WHO, 1995), здатний впливати на морфо-функціональний стан ЩЗ і викликати зміни фолікулярного епітелію, розвиток гіпофункції залози з порушенням накопичення йоду, зниженням секреції тироксину та білковозвязаного йоду (ВОЗ, 1980; Филов В.А. и соавт., 1988; Трахтенберг И.М., Тычинин В.А., Талакин Ю.Н., 1991; Кацнельсон Б.А. и соавт., 2004; WHO, 1995). Виявлено неефективність застосування калію йодиду, а також калію йодиду та пектину за одночасного впливу свинцю в дозі 0,01 LD50 і йододефіциту та низьку ефективність йодопрофілактики при експозиції свинцем у дозах 0,001...0,00001 LD50 на фоні йодної недостатності.Для вивчення особливостей гострої токсичності свинцю за умов йододефіциту на 72-х щурах-самцях визначали середню смертельну дозу (LD50) і середній час загибелі тварин (ЕТ50(1)) шляхом однократного введення у шлунок водного розчину свинцю нітрату в трьох дозах: відомій LD50 3600 мг/кг і близьких до LD16 і LD84 доз 2800 і 4400 мг/кг маси тіла, що у перерахунку на свинець становить відповідно 2250; 1750 і 2750 мг/кг (Штабский Б. М. и соавт., 1989; Федоренко В. І., 1998; Кіцула Л. М., 2002). ізольований і одночасний з йододефіцитом вплив свинцю, а також потенційний протекторний ефект калію йодиду та пектину вивчали протягом місяця на 355-и щурах-самцях. Чотири групи йододефіцитних і чотири групи інтактних тварин (останнім замість мерказолілу ентерально вводили дистильовану воду) щоденно внутрішньошлунково затруювали свинцю нітратом у дозах 0,01; 0,001; 0,0001 і 0,00001 LD50 (22,5; 2,2; 0,2 і 0,02 мг/кг маси тіла тварин за свинцем). Половині тварин кожної групи через 6-8 год після затруєння, а також ще двом групам тварин (інтактній і йододефіцитній), які не одержували свинець, у той самий спосіб уводили водний розчин калію йодиду в дозі 2,5 мкг/кг маси тіла тварин (із розрахунку 150 мкг/добу для людини) (Машковский М.Д., 2001). Додатково до кожної з груп тварин, затруюваних свинцем у зазначених дозах на фоні йододефіциту та введення калію йодиду, а також до йододефіцитної групи тварин, які одержували лише калію йодид, долучено по 6 тварин, яким до корму додавали пектин з розрахунку 1 г/кг маси тіла тварин (Федоренко Ю. В., 2003; Кацнельсон Б.А.

Основний зміст роботи