Тлумаченя норм права, та їх культурна цінність - Курсовая работа

Приватний Вищий Навчальний Заклад (Деснянсько Економіко-Правовий Технікум при Міжрегіональній Академії Управління Персоналом) Циклова комісія суспільно-гуманітарних дисциплін ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА ТА ЇХ КУЛЬТУРНА ЦІННІСТЬ. Курсова робота студента 2 курсу, групи ДТ-09-04,КП2(З0д) денної форми навчання 5.060,101 Правознавство Заплавського Романа Вадимовича Науковий керівник Викладач Бобокал Олена Миколаївна Київ 2006 ЗМІСТ ВСТУП...............................................................................................................3-4 РОЗДІЛ 1. Характеристика норм права як різновид соціальних норм....5-19 1.1. Поняття й ознаки правової норми......................................................5-9 1.2. Загальна характеристика тлумачення норм права..................................................................................................................20-26 2.1. Тлумачення норм права, як юридична діяльність...................27-43 3.1. Основні функції тлумачення норм права..........................................41-43 Висновок.......................................................................................................44-46 Джерела та література..................................................................................47-48 Додатки ВСТУП Норма права - це правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою, елементарна частка права, що відноситься до нього як частина до цілого (або як одиничне до загального). Норма права - це загальнообовязкове, встановлене або санкціоноване й охоронюване державою правило поведінки, що виражає обумовлену матеріальними умовами життя суспільства волю й інтереси народу, що активно впливає на суспільні відносини з метою їхнього упорядкування. Люди повинні усвідомлювати зміст норм, розкривати для себе їх, зміст. Проблема тлумачення є однієї з традиційних проблем юридичної науки. У сучасній юридичній науці дослідження даної проблеми повязано з іменами Пиголкіна А.С., Вопленко Н.Н., Черданцева А.Ф., Хабриєвої Т.Я., однак єдиного підходу до питань тлумачення в авторів немає. Наприклад, у процесі купівлі-продажу істотним є не те, скільки разів «прицінювався» покупець, вибираючи ту або іншу річ, який час він на це затратив. Або інший приклад: у випадку здійснення убивства, коли закон особливо чуткий до обставин цього тяжкого злочину, закон відкидає все індивідуальне, що не має відносини до характеристики даного діяння як такого. Отже, норми права містять указівки на істотні ознаки поводження, властиві кожному з невизначеного числа конкретних індивідуальних відносин (учинків), що держава має намір піддати правовому регулюванню. По-третє, норма права являє собою визначений метод впливу на регульовані відносини. Наприклад, збитки, заподіяні громадянину або юридичній особі в результаті незаконних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб цих органів, у тому числі видання не відповідного закону або іншому правовому акту акта державного органа або органа місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню Україною. Одні виразно вважають їх нормами права (Л.С. Явич, П.Е. Недбайло), інші настільки ж категорично відносять їх до «проміжної стадії», визначеному етапу в створенні норми (Н.Г. Александров і інші.).