Тлумачення sensus, ratio та intellectus у геймерікуса де камповитоки антропологічного вчення Миколи Кузанського - Статья

Тлумачення sensus, ratio та intellectus у геймерікуса де камповитоки антропологічного вчення Миколи КузанськогоПерша цитата є фактично розтлумаченням онтологічного базису традиції співвідношення sensus, ratio та intellectus у Миколи Кузанського, а також специфіки використання ним метафори дзеркальності, яку "вводить у філософський обіг" в містичній традиції Діонісій Арео-пагіт: "...Отже, прийти нам через це до зародженого Богом знання такого мистецтва пізнання (artis precognicione) заважає лжеписання Платона, але нехай к всьому слугує наглядно вчення Арістотеля: треба, щоб кожна з істин була наведена як окремий приклад, якщо створені вони доступними для пізнання, такими, що не змішуються через посередництво віри, і необхідно, щоб був створений дзеркальний образ (ymaginem specularem) у божественній частині нашого інтелекту (intellectus). [Рація перебуває] у деякому співвідношенні людського інтелекту (intllectui) до образу (ymaginacionem) і чуттєвого (sensum) у дзеркальній зворотності до ознаки, у якій, ніби в принципах людського вчення про образ Бога, передує будь-яке начало неосяжної людської раціональності (humanitus investigabilis racionalis), завдяки якій ми бачимо, як через дзеркало в таємниці (nunc per speculum in enigmate), що немає ніякої пізнавальної здатності (intelligents) без мисленнєвого образу (fantasmate), як каже Діонісій, що неможливо нам відобразити богоначальне сяйво, окрім як через різноманітність священних завіс, що його оточують" [7, р. Власне, саме ракурс розкриття поняття ratio постає найбільш дотичним для концептів трьох мислителів - Ісаака Зірки, Геймерікуса де Кампо та його учня Миколи Кузанського, адже за словами останнього: "Поки душа існує у часі, де нічого не сприймає, окрім образів (phantasmatibus), вона здається радше відчуттям чи рацією (sensus aut ratio), ніж інтелектом (intellects); але піднесена над часом, вона - інтелект (intellects), вільний та відділений (liber et absolutus) від відчуттів і образів" [9]. Таким чином, образи (phantasmatibus) - це прерогатива потенційного виміру душі, нижчої частини інтелекту, якщо послуговуватись термінологією Де Кампо. проте варто відмітити одну особливість позиції Геймерікуса: на відміну від свого попередника та свого наступника, він не робить акцент на тому, що довершений intellectus є класично зверненим на безтілесні форми речей, для яких не є необхідними чуттєві образи; натомість ratio виступає певною "буферною зоною", яка акумулює в собі співвідношення між інтелектом (а точніще, його вищою, божественною частиною) та образом (ymaginacionem) і sensus. Оскільки контекст нам визначає сам Геймерікус, "звужуючи" його до текстів Платона та Арістотеля, варто було б зробити ще одне уточнення щодо можливих конотацій цього терміна: образ, або ж відображення, має під собою онтологічну метафору дзеркала, і якщо у свідомості греків це була насправді влучна паралель між міме-тичним мистецтвом та фізичним явищем віддзеркалення, то, починаючи з Діонісія Ареопагіта, онтологічний статус цієї метафори значно посилився, акумулювавши в собі цілу гносеологічну концепцію, що й спробував відтворити у своїй творчості де Кампо.